Початок Євромайдану

Зростання протестних настроїв у суспільстві фіксувались багатьма соціологами ще на початку осені минулого року. «Порівняно з жовтнем 2012 року, кількість людей, які готові виходити на вулиці, зросла на 5% і значно зменшилась кількість тих, хто точно не збирається протестувати, — з 51 до 36%», — зазначала тоді аналітик фонду Марія Золкіна фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.

Причин для невдоволення владою було достатньо. За майже чотири роки президентства Віктора Януковича, його старший син Олександр став одним із найбагатших українців. Так само швидко збагачувалося й найближче оточення гаранта, а корупційних оборудок ставало дедалі більше. Середній та малий бізнеси зазнавали утисків з боку фіскальних та перевіряючих органів. Великий – змушений був ділитися активами та грішми із представниками чинної влади. Загалом, компіляцією всіх причин революції став відомий банер, який згодом з’явився на одній із барикад «Зрозумійте нас! Дістало!»

Проте саме відтермінування Асоціації змусило людей вийти на площі міст. Перша акція відбулася 21 листопада 2013 року. На знак протесту на Майдан Незалежності вийшли 1500 людей – переважно журналісти, громадські активісти та опозиційні політики. Згодом до них приєдналися студенти вишів з усієї країни.

Саме ввечері 21 листопада у соціальних мережах хтось із учасників вперше використав слово «Євромайдан». Цей хештег майже одразу потрапив у тренди Twitter. До 22 листопада його використали понад 21 000 раз.

Неполітичний Майдан

00s[1]

Особливістю протестного руху на початку був поділ на два Майдани — політичний і без політиків. Останній ввечері 24 листопада налічував приблизно 600 людей. Учасники акції були проти використання політичної символіки та гасел. Власне, Майдан розділився після мітингу у той день, на який зібралися близько 100 тис людей.

Політичний Майдан

Альтернативу становив мітинг, підтриманий політичними партіями, на Європейській площі. Станом на 25 листопада на Європейській площі перебувало 300 прихильників євроінтеграції України. Учасники «партійного» Євромайдану припинили акцію на Європейській площі після заклику Юлії Тимошенко.Прибравши партійну символіку, вони приєдналися до протестувальників на Майдані Незалежності.

Силовий розгін

ukraine_eu_protest_803273y[1]

У ніч проти 30 листопада, після Вільнюського саміту, начальник міліції міста Києва Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося менше 400 учасників акції, площу оточили озброєні бійці Беркуту, які силою витіснили людей. Під час розгону мітингувальників були застосовані вибухові пакети, людей били кийками.

Михайлівська площа

Частині людей вдалося втекти від «Беркуту» та сховатися у Михайлівському монастирі. Зранку на Михайлівській площі почали збиратися протестувальники. Ввечері площа перед собором була вщент заповнена людьми.

mikhailovsky_zlatoverkhy_cathedral__30nov__gm1e9bu1mk701-baseimage[1]

Марш мільйону

У неділю мешканці Києва почали збиратися навколо Парку Шевченка. Після 12 години дня колона рушила до Хрещатика.

Майдан

1386798188_0[1]

Колона дісталася Майдану Незалежності. Цей мітинг став наймасовішим на 23 роки. За деякими даними 1 грудня на центральні вулиці й площі міста вийшло близько мільйона людей. Того ж дня протестувальники розбили наметове містечко та почали будувати барикади.

Головними вимогами мітингувальників стали відставка Кабміну, а також проведення позачергових виборів президента й уряду. Для реалізації цих цілей був оголошений загальнонаціональний страйк.

Вже потім були події на Грушевського, протистояння 18-20 лютого, втеча Януковича з країни та відкрита агресія Росії. Але саме події, які відбулись наприкінці листопада — на початку грудня стали точкою не відвороту для повалення диктаторського режиму Януковича.

Загалом, у подіях Євромайдану в 2013-14 роках взяли участь 20% населення України, зазначає директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна. За її словами, у київських подіях брали участь 5% населення України, в інших містах і селах — 6%, і ще 9% населення допомагали мітингувальникам.

У розумінні того, чим був Євромайдан, переважає думка, що це була «свідома боротьба громадян, які об’єдналися на захист своїх прав» (38% опитаних), ще 17% вважають, що протест був стихійним. «Держпереворотом» Євромайдан назвали 31% населення, при цьому 16% вважають, що цей переворот був підготовлений опозицією, а 15% упевнені, що він здійснений за допомогою Заходу

Оригінал статті - http://www.pravda.com.ua/cdn/cd1/21nov/