yuriy_verbytskyy_1393245997[1]

Вербицький Юрій Тарасович

Вербицький Юрій Тарасович, 51 рік. Працював у відділі сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України у Львові. 21/22 січня 2014   викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького Романа, при опізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнано лікарями лікарні — переохолодження.

Дата смерті: 21/22 січня 2014

410417[1]

Веремій В’ячеслав Васильович

Веремій В’ячеслав Васильович, Журналіст газети «Вести». Був побитий тітушками та при цьому отримав кульове поранення в груди. Смерть настала через втрату крові та отримання поранень, не сумісних з життям.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1джерело 2

383926433[1]

Жизневський Михайло Михайлович

Жизневський Михайло, 26 років,  Родом з Білорусі, звідки виїхав через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації УНА-УНСО. Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Був задіяний в охороні Євромайдану.    22 січня 2014   загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.

Дата смерті: 22 січня 2014

g_771a6da96[1]

Ільків Богдан Іванович

Ільків Богдан Іванович. 3 липня 1962, Львівська обл. Пустомитівський район, смт. Щирець, залишилось двоє дочок. Отримав два кульових поранення в живіт під час стрільби на Майдані, помер 22 лютого в лікарні.

Дата смерті: 22 лютого 2014

Стаття у ЗМІ, книга пам’яті

222

Арутюнян Георгій Вагаршакович

Арутюнян Георгій Вагаршакович, вірменин, громадянин Грузії, 50 років, м. Рівне, член рівненської «Свободи». Залишилось 2 дочки, молодшій 3 роки. Був застрелений снайпером поблизу Монумента Незалежності в Києві. Тіло перенесли до Михайлівського Золотоверхого собору.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

Lpya_rtHnSk[1]

Байдовський Сергій Романович

Байдовський Сергій Романович, 23 роки, працівник магістральних нафтопроводів «Дружба». Загинув від вогнепального поранення в легеню 20 лютого 2014 року. Жив у Луцьку, любив своє місто, понад усе любив рідну Україну. Одна із останніх цитат на його сторінці «ВКонтакті» слова Левка Лук’яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

Ivav_Bljok-Tur[1]

Бльок Іван Іванович

Бльок Іван Іванович, 21 липня 1973, м. Городок Львівської області. Черговий раз Іван Бльок, разом із друзями, вирушив на підтримку до Києва після поновлення силового протистояння 18 лютого 2014. Ранком 20 лютого активіста було вбито на вулиці Інститутській — снайпер влучив йому в серце.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Сторінка на вікіпедії

Bojkiv_Volodymyr-1-001[1]

Бойків Володимир Васильович

Бойків Володимир Васильович, 5 лютого 1955, Львів. Останній раз телефонував дружині пізно ввечері перебуваючи на вул. Грушевського. В ніч на 19 лютого отримав кульові поранення голови, хребта, печінки та селезінки. Тіло загиблого відразу не було опізнане і перебувало в морзі до 24 лютого 2014 р., коли його опізнала дружина. Похований у Львові на Личаківському кладовищі на Алеї Героїв.

Дата смерті: 19 лютого 2014

BondarevS[1]

Бондарєв Сергій Анатолійович

Бондарєв Сергій Анатолійович, 24 листопада 1981, Донецька область, місто Краматорськ. Програміст GlobalLogic, останні роки працював та жив у Києві. Загинув від чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок. 20.02 опізнаний родичами у морзі.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1,

35ba94b-bondarchuk--2-[1]

Бондарчук Сергій Михайлович

Бондарчук Сергій Миколайович, 9 вересня 1961, Старокостянтинів Хмельницької області. читель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації (Хмельницька обл) ВО «Свобода». 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

222

Братушко Олексій Сергійович

Мешканець м. Суми. Навчався у Сумському державному університеті. Працював перевізником. Учасник «Помаранчевої революції». На Майдан приїздив від грудня 2013 р. Востаннє виїхав 19 лютого. Загинув на вул. Інститутській в Києві від кулі снайпера, яка пробила і металевий щит, і бронежилет. Залишив батьків, дружину, доньку і сина, якому було лише 8 днів. Похований у Сумах.

Дата смерті: 20 лютого 2014

afced80-brezdenyuk[1]

Брезденюк Валерій Олександрович

Брезденюк Валерій Олександрович, Український художник, відомий своїми малюнками на воді м. Жмеринка. Загинув 18 лютого вночі під час мітингу у Києві на Майдані. Був вбитий пострілом у спину. Станом на 20 годину чоловік був ще живий. Сказав родичам, що з ним все гаразд. На другий дзвінок сина Валерій вже не відповів. Близько першої години ночі слухавку взяли сторонні люди та повідомили, що його вже немає серед живих.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1джерело 2джерело 3

bohdan-vayda[1]

Вайда Богдан Іванович

Вайда Богдан Іванович,  48 років. Неодружений. Останнім часом проживав разом з мамою у с. Летня Дрогобицького району. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: «Люба, тут справжня війна! Стріляють…», – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді у приймальні Летнянської сільради пролунав телефонний дзвінок. Повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці.

Дата смерті: 20 лютого 2014

5a7ccfe-verynytsya[1]

Варениця Роман Михайлович

Варениця Роман Михайлович, 14 грудня 1978 р.н. Яворівський район Львівська область. Застрелений на вул. Великій Житомирській. Знаходився в Олександрівській (Жовтнева) клінічній лікарні (вул. Шовковична).

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

222

Васільцов Віталій Валерійович

Васільцов Віталій Валерійович, 16 листопада 1977, с. Жорнівка Києво-Святошинського району Київської області, мав двох дітей. Застрелений на вул. Великій Житомирській. Знаходився в Олесандрівській (Жовтнева) лікарні (вул. Шовковична).

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2, джерело 3

580a8e2-voitovych[1]

Войтович Назар Юрійович

Войтович Назар Юрійович, 1996 р.н., на момент вбивства неповнолітній, с. Травневе, Збаразький р-н, Тернопільська обл. За словами директора Тернопільського кооперативного коледжу Василя Макарчука, йому зателефонувала жінка, яка сказала, що тіло Назара перебуває в Михайлівському. Назар у цьому коледжі навчався на дизайнера. Школа села Травневе тепер носитиме його ім’я.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

222

Голоднюк Устим Володимирович

Голоднюк Устим Володимирович, 8 грудня 1994, місто Збараж, Тернопільська область. Мешкав у м. Збараж Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. На Майдані від листопада. Під час нападу силовиків 30 листопада був сильно побитий, але згодом знову повернувся на Майдан. Помер від кульового поранення на вул. Інститутській, біля станції метро «Хрещатик». Похований у Збаражі. Іменем Устима названа його 38-а сотня.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

222

Городнюк Іван

Городнюк Іван, 29 років, смт Березне, Рівненська обл. Керував гуртком сучасних танців Березнівського будинку культури. Підприємець. Член Волинської сотні самооборони. 19 лютого повернувся додому з Майдану, на якому у ході протистоянь його облили водою з водометів і сильно побили. Помер внаслідок ускладнень, що виникли після побиття.

Дата смерті: 20 лютого 2014

222

Горошин Максим Максимович

Горошин Максим Максимович, 25 років, с. Грушківка Кам’янського району на Черкащині. Похований у рідному селі. За словами друзів, постійно був на Майдані. Під час заворушень 19 січня на вулиці Грушевського отруївся газом, отримав запалення легень, яке переросло у важку форму. 20 лютого Максим помер у лікарні. Його поховали у рідному селі. У нього сім братів і сестер, свою сім’ю завести не встиг. На честь Максима запропоновано назвати вулицю в Грушківці.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Стаття у ЗМІ

11bad34-157000-730838900284403-1698733983-n[1]

Гриневич Едуард Миколайович

Гриневич Едуард Миколайович, 31 травня 1985, Волинська область , Любешевський район, село Деревок. Активіст був на Майдані тричі. Вважав це справою честі та гідності. Востаннє поїхав у Київ 16 лютого, а вже за чотири дні куля снайпера обірвала його молоде життя. Тіло знайшли у дворі Михайлівського собору

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

222

Гурик Роман Ігорович

Гурик Роман Ігорович, 1994 р. н., м. Івано-Франківськ, студент філософського факультету Прикарпатського університету. Загинув на передовій від пострілу снайпера. Похований у Меморіальному сквері в Івано-Франківську, поряд із могилами Січових Стрільців.

Дата смерті: 19 лютого 2014

Didich[1]

Дідич Сергій Васильович

Дідич Сергій Васильович, депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО «Свобода», 44 роки. Загинув у Києві під час сутичок між мітингувальниками та «беркутівцями». «Граната взірвалась біля шиї Сергія і розірвала артерію… Шансів на порятунок не було», — написав на своїй сторінці у Фейсбук член ВО «Свобода» Руслан Андрійко. Тіло виявили у Будинку офіцерів.

Дата смерті: 18 лютого 2014

492df4d----------[1]

Дворянець Антоніна

Дворянець Антоніна, 62-річна мешканка Броварів. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик». У неї знайшли посвідчення ліквідатора чорнобильської катастрофи на ім’я Дворянець Антоніна за № 073155. Загинула від забиття кийками спецпризначенцями міліції.

Дата смерті: 18 лютого 2014

1c93461-dzyaulski12[1]

Дзявульський Микола Степанович

Дзявульський Микола Степанович з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громасько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини 2002-2005 років, довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО «Свобода» Ігоря Сабія. Земляки говорять, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що в цей нелегкий час неможливо стотяти осторонь будь-яких подій, необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

f5f00c3-dmytriv[1]

Дмитрів Ігор Федорович

Дмитрів Ігор Федорович, з с.Копанки Калушського р-ну Івано-Франківської області. Загинув 20 лютого 2014 року. Йому було лише 30 років. Впродовж кількох годин його безнадійно розшукували. А близько 17:00 із 17-ї лікарні м. Києва надійшла інформація про те, що Ігор Дмитрів помер.

Дата смерті: 20 лютого 2014

VWAQM29_DjU[1]

Жаловага Анатолій Григорович

Жаловага Анатолій Григорович, 13 березня 1980, з м. Львова. Його найголовнішою мрією було «жити у вільній Україні без Януковича».. І саме тому поїхав до Київа у вівторок, а в четвер о 10.00 ранку його вбив снайпер, пострілом в голову. Тіло на подвір’ї біля Михайлівського собору.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

9f16461-zherebenyi[1]

Жеребний Володимир Миколайович

Жеребний Володимир Миколайович, 6 жовтня 1985 м. Рудки, Самбірський район, Львівська область, працівник Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Загинув на вулиці Інститутській, кулі снайпера влучили в шию (в сонну артерію) та голову. Похований у рідному місті Рудки.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

147bd61-zaiko-jakiv[1]

Зайко Яків Якович

Зайко Яків Якович, білорус, громадянин України, 73 роки, Житомир, Народний депутат України I скликання. Народний депутат України 1 (12) скликання, головний редактор журналу «Голос громадянина». 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від «Беркуту» на вул. Інститутській.

Джерело 1, джерело 2,

Захаров Володимир Костянтинович

Захаров Володимир Костянтинович, 57 років, ІТ-спеціаліст, загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській 10. Повідомлення про пожежу надійшло 18 лютого о 12:11. За даними ПР, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як активісти його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений активістом вистрілом в голову.

Дата смерті: 18 лютого 2014

g_a1c98dcca[1]

Кіпіані Давид

Кіпіані Давид, грузин, громадянин Грузії, мав однорічного сина. Тіло знайшли в ніч з 20 на 21 лютого поряд з барикадою біля ЦУМа у формі бійця Самооборони з двома кульовими пораненнями. Помер у «швидкій». Згідно з інформацією судмедекспертизи, помер від гострої ешемії та недостатності серця.

Дата смерті: 21 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

222

Кіщук Володимир Юрійович

Кіщук Володимир, 1956 р.н., Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер. Загинув 18 лютого у Києві під час сутичок між мітингувальниками та «беркутівцями». Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів.

Дата смерті: 18 лютого 2014

222

Калиняк Богдан Михайлович

Калиняк Богдан,  52 роки, родом з Коломиї, Івано-Франківської області 28 січня 2014   помер у госпіталі в Івано-Франківську. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Калиняк 2 місяці з маленькими перервами по чотири дні стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися.

Дата смерті: 28 січня 2014

b1b8dee-kapinos[1]

Капінос Олександр Анатолійович

Капінос Олександр Анатолійович. 29-30 років, активіст ВО «Свобода», село Дунаїв, Кременецький район, Тернопільська область. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти «мовного закону». — На майдан Сашко їздив періодично кілька разів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер.

Джерело 1, джерело 2

Дата смерті: 18 лютого 2014

 

6d442bf-kemskyi[1]

Кемський Сергій Олександрович

Кемський Сергій Олександрович, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для «Україснької правди» статті. Загинув 20 лютого 2014 року. У нього залишився син, якому нещодавно виповнився лише рік.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

g_ca3043d3b[1]

Корнеєв Анатолій Петрович

Корнеєв Анатолій Петрович, 53 р., 23 січня 1961, с. Гаврилівці Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області. Інформація про загибель з’явилась зранку 20 лютого. До обіду в Гаврилівцях дружина Людмила виїхала на Київ. Сказав товариш, що подзвонив на його телефон, а трубку підняв незнайомий чоловік і каже: «Нема уже вашого Петровича, постріл в серце снайпер».

Дата смерті: 20 лютого 2014

Сторінка на вікіпедії, книга пам’яті

222

Корчак Андрій

Корчак Андрій зі Стрия, Львівська обл. Помер у від розриву внутрішніх органів після побиття 18 лютого. За словами сестри Ольги, Андрій змалку зростав патріотом. На Майдані був із листопада, завжди стояв на передових. Напередодні загибелі 20 лютого телефонував до брата Юрія та говорив, що має нехороше відчуття. Потім у друге повідомив, що на Інститутській наступає Беркут, а за дві години зателефонував медбрат і сказав, що в Андрія розбита голова, схоже на черепно-мозгову травму, і його не можуть реанімувати. Помер Андрій у столичній лікарні N17. Він походив із сім’ї колишніх репресованих. Був неодружений. Дев’ять років тому поховав батька, жив з 81-річною матір’ю. Працював на місцевих будівництвах. Після звільнення їздив на заробітки до Чехії.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1

3768110-igor-kostenko[1]

Костенко Ігор Ігорович

Костенко Ігор Ігорович, 31 грудня 1991, студент-географ, з м. Львова, редактор української Вікіпедії. Був убитий в районі Жовтневого палацу. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так що їх можна було зав’язати на вузол».

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2, джерело 3

373d94f-kotlyar[1]

Котляр Євген Миколайович

Котляр Євген Миколайович, 14 квітня 1980, Харків. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). Промисловий альпініст. Активіст екологічної організації «Зелений фронт». Був на Майдані від початку грудня з кількаденними перервами. Належав до третьої сотні. Майже всі ночі провів на Майдані. Чергував на барикадах, прикривав людей від силовиків щитом, переносив поранених. Після початку «мирного наступу» повернувся з Харкова, куди поїхав на кілька днів до батька, прибув до Києва 18 лютого й поновився у третій сотні, хоча планував приєднатися до новоствореної харківської сотні. Востаннє Женю бачили на вул. Інститутській під час перестрілки між 10:00 і 10:30, він переносив поранених і вбитих. Є також інформація, що він загинув ближче до 11:00, коли йшов в атаку. Тіло Євгена передали до моргу на вул. Оранжерейній близько полудня 20 лютого. Похований у Харкові 23 лютого. Залишилися батько й молодша сестра.

Дата смерті: 20 лютого 2014

f262721-kotsyuba[1]

Коцюба Віталій Миколайович

Коцюба Віталій Миколайович, зі Львова, 31 рік. Народився в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Загинув 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення. Залишив молоду дружину та двох діток.

Дата смерті: 20 лютого 2014

c1d5ae0-1002661-730919946942965-1941192306-n[1]

Кульчицький Володимир Станіславович

Кульчицький Володимир Станіславович, 1949 р.н., Київ. Помер в ніч з 18 на 19 лютого. Куля пройшла на виліт в серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт.

Джерело 1

fjendh-buo1-e1394559914100[1]

Лінійчук Олег

Лінійчук Олег, Народився 4 червня 1988 року в Вінниці. Жив в Іллічівську. Закінчив з червоним дипломом Вінницький політех. Помер від крововиливу в мозок після того як його жорстоко побили бійці беркута і проломили череп.

Дата смерті: 20 лютого 2014

222

Мазуренко Павло

Мазуренко Павло, 41 рік, відвідував мітинг на Євромайдані. Працював у сфері ІТ, програмістом, дизайнером. Був побитий охоронцями на даху торгового будинку, що на вулиці Гната Юри.  20 грудня відмовився від госпіталізації швидкою допомогою. Помер 22 грудня в реанімації Київської міської клінічної лікарні № 12 від двосторонньої пневмонії.

Дата смерті: 22 грудня 2013

12_dima_220214[1]

Максимов Дмитро В’ячеславович

Максимов Дмитро В’ячеславович, 17 листопада 1994, Київ. Срібний та бронзовий призер із дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії 2013 року. Кавалер Ордену «За заслуги» III ступеня. Прийшов демократично відстоювати українську державу на мирний мітинг на «Майдані незалежності» Києва. Під час стрілянини вибухом гранати йому відірвало руку, помер у Будинку профспілок від втрати крові. Його тіло декілька днів лежало в Михайлівському золотоверхому соборі.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Стаття у ЗМІ

g_ca0c4a18a[1]

Мельничук Володимир Валерійович

Мельничук Володимир Валерійович, 22 серпня 1974. Помер у 17-тій лікарні від вогнепальних поранень 20 лютого (кульове поранення грудей).

Дата смерті: 20 лютого 2014

Книга пам’яті

c429ce5-andrij-movchan[1]

Мовчан Андрій Сергійович

Мовчан Андрій Сергійович, 34 роки, Київ. Народився у с. Великі Осняки Чернігівської області. Мешкав у Києві. Працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. Член Демократичного альянсу. Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади. Загинув 20 лютого від кульового поранення. Похований у рідному селі.

Джерело 1

b0c1a90-volodymyr-moisei[1]

Мойсей Василь Михайлович

Мойсей Василь Михайлович, 23 березня 1992 р. н., м. Ківерці, Волинська область. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку на 4-му курсі. Помер у 17-й лікарні м. Києва від вогнепального поранення у грудну клітину. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

serhey_nyhoyan._(cropped)[1]

Нігоян Сергій Гагікович

Нігоян Сергій Гагікович, 21 рік. Народився і жив у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, два курси провчився в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, був задіяний в охороні. 22 січня 2014 загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав три вогнепальних поранення картеччю на основі сплаву свинцю — в голову, шию і груди.

Дата смерті: 22 січня 2014

222

Наумов Володимир Григорович

Наумов Володимир Григорович. 9 березня 1970 року, с. Шевченко, Добропільського району, Донецької області. Тіло виявили 18 лютого, вранці, на Трухановому острові. Загиблий мав хусточку Самооборони Майдану на шиї.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

Нечипорук Юрій

Нечипорук Юрій, 40 років, Хмільник. Вбитий «тітушками», вивезений за 30 км від Києва під селище Глеваха. На тілі виявлено 20 ножових поранень — з них два на шиї та дев’ять в області серця.

Дата смерті: 18 лютого 2014

Олег

Олег, Боєць 1-й сотні Майдану, з Кременчуцького району на Полтавщині. Причиною смерті стало поранення, отримане напередодні. Йому зашили сонну артерію, витягли кульку «шрапнель», але було ще кілька кульок («шрапнель»), яких не побачили.

Дата смерті: 23 лютого 2014

Стаття у ЗМІ

1393085968[1]

Опанасюк Валерій Адамович

Опанасюк Валерій Адамович, Рівне, 43 роки. Загинув 20 лютого від снайперської кулі, залишивши дружину вдовою, а чотирьох дітей — сиротами. Найменшій дитині — сину — два роки, найстрашній доньці — 12.

Дата смерті: 20 лютого 2014

222

Пагор Дмитро Олексійович

Пагор Дмитро Олексійович, 21 рік, с. Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області. Загинув увечері в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина. Був поранений у голову, невдовзі помер в лікарні. «У морзі нам сказали, що в нього кульове поранення, ніби то стріляли із автомата Калашникова, але кулі не показали. Діма закривав собою дівчину, коли лунали постріли», — розповів дядько загиблого.

Дата смерті: 19 лютого 2014

Джерело 1

PantelevIvan[1]

Пантєлєєв Іван Миколайович

Пантєлєєв Іван Миколайович, 1 грудня 1981 року народження. м Краматорськ. Загинув на Інститутській. Тіло ідентифіковане в готелі Україна.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

222

Паньків Микола Олександрович

Народився у с. Липники Львівської області. Мешкав у с. Холодновідка. Був активістом «Правого сектору». Протягом грудня – лютого регулярно їздив до Києва; востаннє поїхав увечері 18 лютого. Снайперська куля влучила йому в груди, коли Микола виносив поранених та вбитих з вул. Інститутської. Залишив двох дітей.

Дата смерті: 20 лютого 2014

222

Паращук Юрій Григорович

Паращук Юрій Григорович, 1 липня 1966. Народився у м. Тальне Черкаської області. Мешкав у Києві, згодом переїхав до Харкова. Працював столяром, їздив на заробітки. На Майдані перебував від 1 грудня 2013 року. У лютому поїхав вдруге разом з іншими харків’янами. 18 лютого допомагав виносити поранених. Отримав кульове поранення під час відступу силовиків на вул. Інститутській. Залишив стареньку маму, сина і двох прийомних доньок. Похований у рідному місті.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

e7734aa-paskhalin[1]

Пасхалін Юрій Олександрович

Пасхалін Юрій Олександрович, 1984 р.н., с. Носачів Черкаської області. Закінчив школу у м. Сміла. Був і вихованцем Школи олімпійського резерву в Харкові, займався штангою. В останні роки проживав у Києві, працював на приватному підприємстві комірником. Похований у рідному селі. Отримав три вогнепальні поранення в спину і 1 пневматичне поранення, першу допомогу було надано в Будинку профспілок. Після підпалу будинку його евакуйювали до 18-й лікарні на бульварі Шевченка, проте врятувати не вдалося.

Дата смерті: 19 лютого 2014

Джерело 1

222

Пехенько Ігор Олександрович

Пехенько Ігор Олександрович, народився 19 липня 1970 року у Києві. Мріяв стати археологом. Часто виїздив в експедиції з Інститутом археології НАН України. Працював у Київському зоопарку, цирку, в театрі. Обожнював книги, займався спортом.

Книга пам’яті

222

Плеханов Олександр Вікторович

Плеханов Олександр Вікторович, 22 роки, cтудент 5 курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва та архітектури. Захоплювався танцями. Помер у 17-й лікарні м. Києва внаслідок кульового поранення в голову. Не дожив лише два дні до вручення диплому.

Джерело 1, джерело 2

15be7d3-----------[1]

Полянський Леонід Петрович

Полянський Леонід Петрович, поляк, громадянин України, 24 жовтня 1975 р. нар., Жмеринка, Віннницька обл. Загинув на Майдані. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні — тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон буде відбуватись у Жмеринці, звідки родом.

Стаття у польському ЗМІ, сторінка на вікіпедії

222

Прохорський Василь Петрович

Прохорський Василь Петрович, 4 травня 1980, с. Щуча Гребля, Бахмацького району, Чернігівської області. Працював у м. Києві. Загинув допомагаючи медикам від кулі снайпера у потилицю, яка пройшла на виліт. Родичі довго шукали його, і знайшли 22.02.14 р. в морзі на вул. Оранжерейній.

Дата смерті: 18 лютого 2014

f875fa3-saenko[1]

Саєнко Андрій Степанович

Саєнко Андрій Степанович, 26 жовтня 1962. Народився у м. Сміла Черкаської області. Згодом родина переїхала до м. Фастів Київської області. Відбув строкову службу. Працював електромонтером на підприємствах Фастова. Займався вільною боротьбою. Від 2000 р. приватний підприємець. Активний громадський діяч, учасник «Помаранчевої революції» 2004 року, податкового Майдану 2010 р. Член 7-ої сотні самооборони Майдану. Загинув від кулі снайпера. Залишив стареньку матір, дружину і двох синів.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Відео похорону

222

Сеник Роман Федорович

Сеник Роман Федорович46 років. Родом з Львівщини, останні роки мешкав у місті Турка. 25 січня 2014 помер у київській лікарні.  Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові.

Дата смерті: 25 січня 2014

318ced4-serdyuk[1]

Сердюк Ігор

Сердюк Ігор, 40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. «Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та «беркутівці». Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького «Майдану».

Дата смерті: 18 лютого 2014

222

Синенко Сергій Петрович

Синенко Сергій. Активіст Автомайдану Запоріжжя. Батько чотрьох дітей. 13 лютого 2014  автомобіль «Тойота» разом із власником всередині згорів на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород в Запорізькому районі. За попередньою інформацією, займання сталось через те, що невідомий вистрілив у бензобак автомобіля, від чого той спалахнув. Труп було опізнано за аналізом ДНК. У відео зверненні відповідальність за вбивство взяли на себе т.зв. «Привиди Севастополя». На похорони прийшло близько 100 осіб.

Дата смерті: 13 лютого 2014

Смоленський Віталій Віталійович

Смоленський Віталій Віталійович, Уманський район, с. Фурманка. Жив та працював у Києві. У нього залишилось двоє маленьких дітей[88]. Похований у рідному селі. Тіло на подвір’ї біля Михайлівського собору.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

18ca731-5f8fd45-1[1]

Сольчаник Богдан Зиновійович

Сольчаник Богдан Зиновійович, 25 липня 1985. Народився в м. Старий Самбір Львівської області. У Львові отримав вищу освіту, а згодом проходив докторську програму у Варшаві, готував до захисту дисертацію. Богдан був активістом громадської мережі «Опора». Він викладав на кафедрі нової та новітньої історії України Українського католицького університету. На Майдані був з листопада. Загинув від кулі снайпера. Похований у рідному місті. Він залишив батьків, брата та наречену.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

a99960c-tarasyuk[1]

Тарасюк Іван Миколайович

Тарасюк Іван Миколайович, Волинська область, смт Олика, 21 рік. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від вогнепального поранення.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Сторінка на вікіпедії

222

Ткачук Ігор Михайлович

Ткачук Ігор Михайлович, українець, громадянин Росії, 1975 р.н. у Знам’янську Калінінградської області Росії. Мешканець Великої Кам’янки Коломийського району. Поїхав у Київ 18 лютого, загинув 20. Тіло ідентифіковане в готелі «Україна». Осиротіли троє діток — 17 років, 11  та кілька місяців.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

222

Топій Володимир Петрович

Топій Володимир Петрович, 57 років, родом із Львівщини. Володимир служив у ракетних військах у Бресті, а згодом працював водієм. На Майдан приїхав 25 грудня, вступив до лав 12 сотні Самооборони. Обгоріле тіло загиблого із численними переломами знайшли у Будинку профспілок, де він допомагав гасити пожежу і помер за нез’ясованих обставин. У Володимира залишилась донька та син, а також двоє онуків. Похований герой у місті Судова Вишня.

Дата смерті: 18 лютого 2014

222

Точин Роман Петрович

Точин Роман Петрович, 1969 р.н. Ходорів, Львівської області. Мешканець м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської області. Підприємець, займався будівельним ремонтом. Приїхав на Євромайдан 1 грудня, після побиття студентів силовиками. Належав до сотні, що охороняла першу барикаду на вул. Інститутській. Загинув від вогнепального поранення в голову. Тіло ідентифіковане в готелі «Україна». Залишив дружину, двоє дітей і стареньку маму. Похований у Ходорові.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

3ba0f27-ushnevych[1]

Ушневич Олег Михайлович

Ушневич Олег Михайлович, Дрогобич, 31 рік. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу. Народився в Дрогобичі в сім’ї працівників ВАТ НПК «Галичина» Михайла та Євгенії Ушневич. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці. На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. В останні роки виїжджав на заробітки за кордоном.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

222

Хом’як Віктор Борисович

Хом’як Віктор Борисович. Мешканець с. Голишів  Волинської області. Працював охоронцем у приватного підприємця та господарював. Його тіло знайшли повішеним на металевій конструкції «ялинки» на Майдані Незалежності у Києві. За свідченнями очевидців і рідних, на голові і руках видно численні сліди катувань. Міліція ж назвала випадок самогубством. Похований у рідному селі. Залишив стареньку матір і доньку.

Дата смерті: 27 січня 2014

fb28187-hrapachenko[1]

Храпаченко Олександр Володимирович

Храпаченко Олександр Володимирович, 18 вересня 1987, Здолбунів, за освітою був театральним режисером. Снайпер вистрілив прямо в око. Смерть була миттєвою.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Сторінка на вікіпедії

222

Хурція Зураб

Хурція Зураб (Zurab Khurtsia), 29 липня 1960 року, з Грузії. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик». Загиблий чоловік мав при собі пенсійне посвідчення серія АІІІ № 848773 на ім’я Миколи Нікітіна, видане в Кіровограді, та паспорт громадянина Грузії на ім’я Zurab KHURTSIA № 620075680, виданий посольством Грузії в Україні. «У нього було хворе серце, він приймав ліки. З-за подій на вулиці Інститутській воно не витримало», — повідомив пізніше Микола Нікітін.

Дата смерті: 18 лютого 2014

 

dsc09816-725x1024[1]

Царьок Олександр Миколайович

Царьок Олександр Миколайович, село Калинівка, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу. Тіло ідентифіковане в готелі Україна.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1

13932461164581[1]

Цепун Андрій Михайлович

Цепун Андрій Михайлович, Київ. Народився у 1978 році, 35 років. Його забили на смерть у ніч на 21 лютого 2014 року у Києві. Андрій був у команді активістів, які ввечері 20-го лютого блокували в’їзд в столицю з Гостомельської траси. Близько опівночі Андрій вирушив додому, але вдома так і не з’явився. Згодом дружині зателефонували з моргу лікарні швидкої допомоги та повідомили, що тіло Андрія зі слідами побиття та черепно-мозковою травмою, несумісною з життям, було знайдено на вулиці Верболозній.

Дата смерті: 21 лютого 2014

jeXqeqlUzwE[1]

Чаплинський Володимир Володимирович

Чаплинський Володимир Володимирович, 1970 р. народження, батько двох дітей, м. Обухів, Київська обл. Поліг на Майдані від кулі снайпера, кульове поранення шиї.

Дата смерті: 20 лютого 2014

ef4bfc0-chernenko[1]

Черненко Андрій Миколайович

Черненко Андрій Миколайович, 35 років. Київ. Народився в селі Слободо-Петрівка Гребінківський район Полтавська область. Залишилась 7-місячна дитина. Опізнання тіла проводила сестра.

Дата смерті: 19 лютого 2014

Джерело 1

Чернець Віктор Григорович

Чернець Віктор Григорович, 1977 р.н., мешканець с. Подібна Черкаської обл., мав двох дітей. На трасі Одеса-Київ, жителі Маньківки та Умані біля села Подібна встановили блок-пост на дорозі, аби «тітушки» та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на шаленій швидкості 19 лютого збив 37-річного мешканця села Подібна насмерть.

Дата смерті: 19 лютого 2014

Джерело 1

923465_1531367163754552_2147162281_n[1]

Чміленко Віктор Іванович

Чміленко Віктор Іванович, 1961 р.н. Кіровоградська область, Бобринецький район, село Борисівка. Фермер, застрелений снайпером.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2

Швець Віктор Миколайович

Швець Віктор Миколайович, Kолишній міліціонер, був уже на пенсії. 18 лютого десь о 16.00 пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив сім’ї і сказав, що з ним усе добре. А вже о 04:00 19.02 телефоном повідомили дружині, що він загинув (у моргу смерть зафіксували як приблизно перша з чимось година ночі).

Дата смерті: 19 лютого 2014

Шеремета Людмила Данилівна

Шеремета Людмила Данилівна, 22 лютого 1939, Хмельницький. Працювала лікарем-анестезіологом. Поранена 19 лютого в голову в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина з автомата. Померла в лікарні.

Дата смерті: 22 лютого 2014

Стаття у ЗМІ

Шилінг Йосип Михайлович

Шилінг Йосип Михайлович, 61 рік, з Дрогобича (Львівська область). Разом з дружиною Анною народили та виховали 2 дочок, які подарували дідусеві та бабці чотирьох внучок. За професією – будівельник. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина Анна працює в Італії. На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу.

Дата смерті: 20 лютого 2014

82c320e-shymko[1]

Шимко Максим Миколайович

Шимко Максим Миколайович, 33 роки, Вінниця, учасник клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Невідомого чоловіка без документів, лише з білетом на потяг до Вінниці знайшов серед загиблих тернопільський репортер 20minut.ua. Фото вбитого вінничанина розмістили на сайті аби знайти його родичів. За кілька годин з’ясувалося — у Києві загинув 33-річний Максим Шимко (кульове поранення голови). Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у «ВКонтакте» 18 лютого — «За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!»

Дата смерті: 20 лютого 2014

4438b32-shcherbanyuk[1]

Щербанюк Олександр Миколайович

Щербанюк Олександр Миколайович. Чернівці, 46 років. уучасник всіх виборчих перегонів, керівник партійної первинки «Батьківщини». Снайпер вцілив у нього просто біля чернівецького намету «Батьківщини», повідомляє прес-служба обласної організації партії ВО «Батьківщина». За даними «Буковинської правди» в Чернівцях Олександр Щербанюк працював приватним підприємцем, займався будівництвом, переважно виконував плиточні роботи. В нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей — син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. Він був дуже активним політичним активістом. На Майдані був з самого початку з перервами.

Дата смерті: 20 лютого 2014

Джерело 1, джерело 2