Архив автора: admin

Відомі українці підтримали Євромайдан цитатами митців

9 фото

Відомі українські митці провели акцію, яка закликає українців до дій. Участь взяли актори українських театрів, зокрема, Богдан Бенюк, Олексій Вертинський, Анатолій Гнатюк, Лесь Задніпровскьий, український дизайнер Оксана Караванська.

Вони тримають плакати із цитатами відомих українців. Серед них цитати Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Михайла Грушевського та інші. При цьому вони фотографуються на фоні київського Євромайдану.

Історія одного намета на Майдані

У наметі темно, мов у печері. Зайшовши всередину, спочатку нічого не вдається роздивитися – тканина, з якої він пошитий, дуже цупка та не пропускає денного світла. Живуть хлопці в спартанських умовах, але, все ж, це краще, ніж ночувати на вулиці. Інтер’єр максимально простий: праворуч від входу – буржуйка, за нею – п’ять тапчанів, застелених старими ковдрами. Вздовж правої сторони намету лежать пакунки з продуктами. Ось, власне, і все.
Автор: Любов Величко, спецпроект «механізм Майдану»

Життя на Хрещатику

Живуть у наметі восьмеро пікетувальників. Їх тимчасова домівка розмістилася на проїзджій частині прямісінько навпроти будівлі Київради. Надпис на триметровому жовтоблакитному прапорі — «Заліщики» (районний центр, в якому проживає 15 тисяч людей) для всіх «місцевих» значить, що тут живуть усі, хто родом із Тернопільщини.

Хлопці кажуть, що охороняють Майдан цілодобово. Чергують по 4 години – по четверо. Сплять охоронці по черзі, тому замість восьми у наметі всього п’ять спальних місць.

- Вночі холодно, тому гріємося біля вогнища, п’ємо чай, каву. А вдень можна трохи поспати, — каже Сергій, невисокий худорлявий чоловік в сірій фуфайці, підкидаючи деревину в вогнище.

- А звідки дрова берете?

- Дрова та воду нам волонтери щодня привозять.

Але сплять хлопці небагато. Кажуть – в такий неспокійний час зовсім не спиться. До того ж, партизанські умови проживання, вочевидь, не сприяють міцному сну. Мітингарі кажуть, що коли були десятиградусні морози, то спали у наметах повністю одягнені, навіть у верхньому одязі. А тепер, поки на вулиці не так холодно, можуть лягати під ковдру без кожухів – буржуйка справляється.

- А хто ж вас усіх організував?,- цікавлюся я, стискаючи в долонях пластиковий стаканчик із гарячою натуральною (!) кавою, якою мене чемно пригостили єромайданівці.

До розмови долучається Богдан Вронський, вусатий посивілий чоловік в чорній кепці і малиновому жилеті (як виявилося пізніше – моральний авторитет та неформальний лідер групи):

- У Заліщиках ще 3-го грудня був створений Штаб спротиву. Приміщення для штабу дав місцевий бізнесмен. Він та ще кілька підприємців пообіцяли оплатити дорогу до Києва автобусом. В той же день почали формуватися списки усіх бажаючих, хто хоче їхати на Майдан.

Я записався одним із перших. 5 грудня був вже в Києві. А на наступний день ми з товаришами причепили на «йолці» надпис на білій тканині «Заліщики – за ЄС».

Пікетувальники кажуть, що валізи до Києва зібрали швидко. Шкарпетки, нижня білизна, зубна щітка і зубна паста, бритва, мило, рушник, і найголовніше – провізія – ось стандартний набір речей, котрі євромайданівці беруть з собою у похід.

- Облаштуватися на Майдані одразу після приїзду було не так вже й складно. В перші дні грудня жили в Жовтневому палаці. Згодом заліщанський Штаб спротиву на зібрані громадою гроші придбав намет на передав нам його автобусом,- пояснює Богдан.

Колишній афганець каже, що порівняно з двадцятьма місяцями військової служби в «гарячих точках», для нього життя на Майдані – то «квіточки». Маючи досвід виживання в екстремальних умовах, він по приїзду в Київ із задоволенням почав допомагати своїм побратимам, котрі приїжджали пізніше: комусь намет облаштувати, когось на майданівську «роботу» призначити, — словом, став неформальним координатором тернопільчан. За це вони його і поважають і прислухаються.

- З місцевими хлопцями зі штабу знайшли спільну мову швидко. Домовилися – коли буде палатка, вони і буржуйки нам дістануть, і дошки. Змайструвати тапчан для нас, селян, не проблема. Бочки привезли волонтери на своїх автівках – частину бочок для барикад використали, частину – для вогнища. Теплий одяг та ковдри кияни поприносили в Київраду самі. А що ще треба?,- посміхається Богдан, розстібаючи куртку та показуючи три теплих светри під нею.

Найголовніше у поході – це харчі

За словами тернопільчан, їхні сім’ї та односельчани хвилюються за них, але всім серцем вболівають і підтримують. Гроші на автобус євромайданівцям в невеличких населених пунктах дають церкви. Харчі в дорогу та про запас теж приносять люди всім селом.

- Ми вже дві свині зарізали. Тушимо м’ясо і беремо з собою,- озивається Василь, високий повнуватий чоловік в сірій кофтині, поверх якої визирає акуратний чорний комірець. Він показує рукою в бік імпровізованої кухні, що розмістилася зліва від намету.

- А ще свині залишилися про запас?,- питаю в нього.

- Аякже. В мене ферма є. Крім свиней, корів тримаємо і всяку птицю. Правда, таке добро в нас в державі не дуже цінується. Молоко за копійки віддаємо, а скільки клопоту біля тої корови, знаєте?, — з розпачем махає рукою, та, побачивши мою щиру зацікавленість, хазяйновито підводить ближче до невеличкого низенького столика, застеленого старою коричневою скатертиною та газетами.

Борщ на бочці.

Борщ на бочці.

- Ви ж знаєте, ми до вашого приходу не готувалися. Але, дивіться, у нас все є: шинка, тушкована свинина в банці, копчене сало – все домашнє. Хліб печений – теж із західної України привезли. А квашену капусту, огірки, помідори, сосиски, варену квасолю та печиво нам кияни вчора принесли. На гаряче – борщ. Он – ціла каструля. Хочете спробувати?, — показує Василь на потертий обвуглений казанок; потім відкриває кришку із 10-літрової алюмінієвої каструлі, до самого верху наповненою бутербродами із сиром та ковбасою – її передали волонтери зі столової Будинку профспілок.

І справді, найбільша цінність для євромайданівця – це продовольство. Мітингарі кажуть, що краще, коли кияни приносять бутерброди, ніж гроші. Мовляв, бутерброд точно не пропаде, а фінанси є фінанси…

Із особливою вдячністю Василь розповідає про пожертви від, м’яко кажучи, незаможних людей.

- Бабуся он вчора приходила. Бідно вдягнена, років за сімдесят. Принесла ментолових карамельок – роздавала всім «палаточникам», щоб не хворіли. Я її обняв, як рідну. Матір свою згадав, — каже він, ледь стримуючи сльози, — У цьому – душа України. Такий у нас народ.

Чистота – ознака європейськості

Жваво обговорюючи біля вогнища тему євроінтеграції, хлопці беруться доказувати, що українці мають ментальність європейців.

- Ви ж подивіться, у нас в компанії всі палять, але ніде біля намету немає жодного недопалка! Сміття щодня прибираємо – ми не такі, як ті, що в Маріїнському парку «мітингували». У нас порядок. Як в армії,- переконують вони мене, озираючись на всі боки та показуючи пальцями на прибраний асфальт.

Сміття вивозять волонтери. А мішки для сміття закуповує київський штаб на гроші, які пожертвували небайдужі.

- Ви думали, що ми тут по вуха в мотлосі, як бомжі? Де там!

Прибираємо нашу територію і самі можемо митися і бритися кожен день.

«Лазні» організовують волонтери в квартирах киян, які хочуть допомогти євромайданівцям. Кожному видається своєрідний квиток – невеличка картонна картка, на якому написана дата та точний час, коли можна приїхати помитися. На зворотньому боці – карта проїзду. Уже по приїзду кожному безкоштовно дають шматок мила, шампунь, одноразову бритву і рушник.

Три категорії мітингарів

За спиною хлопців біля намету висять кілька помаранчевих касок із написаними маркером фразами «Не злиЙ Майдан», «Ганьба бандитам». Одна із касок, втім, відрізняється від інших. Вона зелена.

- Із фронту хтось привіз?,- питаю.

- Та ні. То мені Спілка ветеранів Афганістану подарувала. Практична річ. Без неї – як захищатися від бандитів у формі?,- каже Богдан.

Неформальний лідер намету Богдан показує своє фото зі служби в Афганістані.

Неформальний лідер намету Богдан показує своє фото зі служби в Афганістані. Розглядаючи покоцану каску, згадує про те, як 11 грудня під час спроби зачистити Майдан міліціянти знищили намет, в якому він жив.

- Перемолотили все, намочили одяг чимось. Ось – подивіться, навіть посвідчення моє, яке було в куртці, зовсім розмокло… Фото та ім’я розмилися. Добре, що заздалегідь на всяк випадок ксерокопію зробив. Тепер разом їх ношу, — показує він зім’яте картонне посвідчення, на якому ледь-ледь можна розгледіти штамп та фото.

Афганівець каже, що після приїзду в Київ жодного разу не повертався на вихідні в рідне село. І присягається, що допоки діючу владу не буде прибрано, додому не поїде.

- Рідні, мабуть, за вами сумують. Як і ви за ними…- співчуваю я.

- Вдома мене нікому чекати!,- з надривом заперечує мій співрозмовник.- В нас, на Західній Україні роботи не вистачає. В мене он жінка – в Італії, діти – теж на заробітках… Тому й стоїмо – хочемо, щоб українські сім’ї не розлучалися, не бідкалися по світу, а могли заробити, щоб прогодувати своїх дітей тут, в Україні.

І справді, всі тернопільчани, з якими я розмовляла, виявилися формально безробітними. Щоб захистити своє право на краще життя, вони на деякий час відмовилися від робочих поїздок за кордон.

- Ми університетів не закінчували, але ніякий професіонал не зробить кращого євроремонту, як ми, — додає Олег, молодий парубок із глибокими синіми, мов волошки, очима. Видно було, що йому ще немає й тридцяти, але його руки здалися набагато старшими за свого хазяїна – грубі та потерті, в мозолях та глибоких сірих зморшках.

Олег приїхав із невеличкого села Голігради. Він, як і десятки тисяч його земляків, заробляє за кордоном. Працював і в Польщі, і в Росії, і в Чехії, і в Німеччині. Бо ж має двох синів, і їх треба чимось годувати і вдягати.

Виявляється, людей, які живуть на Євромайдані із перших днів – одиниці. Олег виявився одним із багатьох, хто приїжджає до Києва на чергування на тиждень, а потім на кілька днів повертається до рідних. Чоловік каже, що це вже втретє він приїхав на Майдан.

- Із нашого села вже більше сотні людей побувало на Євромайдані. Як тільки збирається група із двадцяти чоловік, щоб був повний мікроавтобус, то одразу ж їдуть. А назад приїхати теж не проблема. І все безкоштовно – за рахунок грошей, які кияни кидають до трьох скриньок для пожертвувань на підтримку мітингувальників.

Втім, є і третя категорія мітингарів – так званого, «сімейного» типу. Це коли чоловіки приїзджають на Євромайдан разом з жінками. І для кожного знаходиться робота. Чоловіча – охороняти порядок, жіноча – готувати їжу на кухні в Будинку профспілок чи в Київраді.

Ті ж, хто приїхали поодинці, зв’язок із рідними підтримують щодня. Телефони заряджають в будівлі Київради та Будинку профспілок. А самі комунікабельні мітингарі регулярно викладають фото із барикад на спеціально створеній сторінці в Фейсбук. За це відповідає Богдан – в нього є ноутбук.

- Ви що думали, що ми, бендерівці, — дикуни?,- жартує він.- Долучайтесь до нашої групи в Фейсбуці, ми будемо тримати вас в курсі подій!

Як працює #ЄвроМайдан

Преамбула.

Зазвичай найкращий опис історичних вдається у спостерігачів, не маючих безпосереднього відношення до описуваних подій, як наслідок — уникається ангажованість: як негативна, так і занадто позитивна. Це дає змогу читачу власноруч створити власне враження, грунтуючись на викладених спостерігачем фактах. В цій статті спостерігачем було обрано блогера Іллю Варламова (varlamov), який навідував Київ протягом подій Майдану. Далі авторський текст.

Вчера я улетел из Киева в Москву, к сожалению, много дел, которые не могу отложить. В Киеве у меня остались знакомые ребята, которые занимаются фотографией и сейчас снимают события в городе. Я попросил их сделать репортаж о том, что вчера вечером происходило на Майдане и как он устроен.

А сейчас про то, как работает Майдан.

01. На утро после попытки штурма Администрации Президента Украины все подъезды к зданию были блокированы внутренними войсками. В городе много ГАИ, которая перенаправляет потоки автомобилей от центра. Внутренних войск у АП ещё больше. Центр города перекрыт демонстрантами.

02. На Майдане митингующие построили двойные кордоны из омоновских щитов заграждения, “хвои” с ёлки и деталей основы будущего катка. Все заграждения строятся с отрицательным уклоном в сторону “от” лагеря для затруднения возможного штурма.

Хочу напомнить, что у Януковича с елками вообще отношения не складываются. То на него венок нападет:

…то безуспешная попытка вспомнить украинское слово “ялинка” (“ялынка”) и использование исковерканного русского слова “йолка” вместо него.

03. Понятное дело, бульдозеры “йолка” не удержит, но за кордонами стоят в несколько рядов машины, которые пропускают только коммунальщиков и “свой” транспорт. Все въезжающие машины проверяются. В зонах манифестаций круглосуточно дежурят 14 машин скорой помощи — государственные и частные клиники. На майдане начали ставить палатки.

04. Установлена сцена, на которой может выступить каждый желающий. Составляется график выступлений — политики-оппозиционеры, музыканты, активисты, народное творчество. Регулярно кричат “Слава Украине!”, толпа слаженно отвечает “Героям слава!”

05. Палатки

06. Новое украшение главной елки Украины

07. Думаю, понятно и без расшифровки )

08. Подвоз стройматериалов для баррикад

09. В лагере есть разделение обязанностей, можно подойти к координаторам и записаться в любую секцию — строительство баррикад и установка палаток, охрана, приём и раздача еды / одежды / медикаментов. Всё бесплатно. Работают фармацевты и медики из числа добровольцев с профильным образованием. Быстрее всего заканчивается кипяток.

10. Со всего города демонстрантам приносят одеяла, еду и одежду

11. Заняты несколько зданий — КГГА (захвачен, приходили менты, просили уйти, были посланы на основании того, что каждый горожанин может находиться в мэрии), Дом Профсозов (официально арендован манифестантами), Международный Центр Культуры и Искусств (“Октябрьский Дворец” — сами предоставил доступ для обогрева и помощи). Была неудачная попытка захвата Украинского Дома на Европейской площади студентами. Внутри него — баррикады и некоторое количество охраны.

12. В КГГА (Горадминистрация) бесконечный поток зевак, много людей приходят согреться и поспать. Камеры наблюдения зачернены зажигалкой или заклеены скотчем. По стенам расклеена агитация не мусорить, помогать, уважать окружающих и т.д. С горожанами и гостями столицы круглосуточно общаются депутаты разных уровней, отвечают на вопросы и проясняют ситуацию. Некоторые даже чай раздают.

13. Внутри много столов, на каждом из них написано, какая активность здесь происходит. Есть всё — от еды и одежды до юридической консультации и психолога. Работают региональные координаторы. 

14. Мест для сидения мало; многие, чтобы не потерять место, спят на стульях, часто прямо за рабочим столом. Идёт сбор подписей за отставку Азарова, уж не знаю, насколько это целесообразно в таком формате. В полночь все хором исполняют гимн и это действительно круто звучит.

15. Волонтеры-медики

16.

17. Запись в волонтеры, от желающих помогать нет отбоя

18. Многие кофейни на колёсах, клубы и бары бесплатно раздают чай и кофе, предоставляют место для обогрева, интернет и зарядки для гаджетов.

19. В пешеходном центре города огромный спрос на национальную и европейскую символику.

20. Раздача лекарств

21. В середине дня пошёл снег, начался шквальный ветер и стало значительно холоднее. Возле Михайловского собора почти никого не осталось — небольшой палаточный городок на входе, кухня и раздача еды внутри.

22.

23. Около храма

24. На улице во многих местах горят бочки. У костров собираются погреться, поговорить, выпить чаю. Беседы в основном о прошлом и будущем, о судьбе страны и о том, что надо держаться вместе и не расходиться.

25. Раздача еды в храме

26. Часть людей спит в церкви, идёт служба.

27. Представители Греко-Католической церкви сделали заявление, что их храмы открыты для сна и обогрева круглосуточно.

28. Продолжается установка больших палаток на деревянные палеты. Асфальт очень холодный и твёрдый, но и с этим можно бороться. ночью многие остаются строить баррикады — дело полезное, да и есть чем заняться. Представляете, что РПЦ бы так помогала демонстрантам )

29. Палатки на Майдане

30.

31.

32. Большинство административных зданий и рекламных плоскостей исписаны и заклеены лозунгами. На здании КГГА надпись “Попов — мудак”

33. В лагере довольно чисто для места, в котором находится огромное количество людей. Волонтёры собирают мусор, упаковывают его, ставят мешки рядом с урнами.

34. Ночью мусор забирают коммунальщики. Я спрашивал у дворников, чище ли сейчас, чем на обычных массовых мероприятиях. Говорят, мусора много, но чище, чем обычно.

35. Практически нет пьяных, видел всего пару человек. К ним сразу подходят и говорят: “Друг, ты устал, ты пьян, мы должны оставаться трезвыми, Надо отдохнуть” и либо предлагают место для отдыха, либо отправляют домой.

36.

37.

38. По территории ходят люди, раздающие бутерброды и печенье. Нескончаемым потоком что-то приносят — деньги, одежду, воду, продукты, солярку (на территории работает много генераторов — город не даёт электропитания, майдан частично не освещается в ночное время), дрова, хозяйственные и строительные материалы и прочее.

39.

40. Весь центр сейчас блокирован баррикадами

41. Сцена работает до 23 часов; на ночь территория баррикадируется и выставляется ночная стража. Сложно сказать, сколько среди них правых радикалов, а сколько просто активистов. Впрочем, как мы видели по штурму Банковой, есть ребята очень серьёзно настроенные.

42. Стройка новых баррикад

43.

44. Подготовка к обороне Майдана

45. Люди на площади

46. Украинцы очень крутые, всем пример показывают, как надо за свои права бороться

Оригінал статті — http://varlamov.ru/943153.html

Анатомія Майдану

Преамбула.

Зазвичай найкращий опис історичних вдається у спостерігачів, не маючих безпосереднього відношення до описуваних подій, як наслідок — уникається ангажованість: як негативна, так і занадто позитивна. Це дає змогу читачу власноруч створити власне враження, грунтуючись на викладених спостерігачем фактах. В цій статті спостерігачем було обрано блогера Іллю Варламова (varlamov), який навідував Київ протягом подій Майдану. Далі авторський текст.

00s[2]

В Киеве небольшое затишье, и самое время изучить Майдан подробнее. Почти все слышали это слово, но не все представляют, как здесь все устроено. Сейчас митингующие занимают самый центр Киева — площадь (Майдан) Независимости, почти весь Крещатик (главная улица), Европейскую площадь и несколько прилегающих улиц. Захвачено несколько административных зданий, в них устроены пункты обогрева, медицинской помощи, приема и распределения вещей. На самих улицах стоят сотни палаток, в которых живут активисты, приехавшие в Киев со всей страны.

На Майдане потрясающая организация. Это маленькое государство. Здесь своя армия, свои склады с оружием (бутылки, палки, камни), продовольствием, есть своя внутренняя пресса, магазины, и, конечно, Майдан очень хорошо охраняет свои границы. Все подступы надежно защищены от вторжения высокими баррикадами. Майдан внешне напоминает колонию строгого режима — сторожевые вышки, колючая проволока, везде охрана. Оборона Майдана — это хорошо вооруженные палками, цепями и бутылками с зажигательной смесью бойцы. В их рядах царит настоящая армейская дисциплина. Они маршируют и в свободное время учатся искусству уличного боя. Все защитники поделены на отряды, в каждом отряде есть командир, санитары и даже знаменосец.

На Майдане есть все необходимо для жизни. Здесь бесплатно кормят, здесь можно бесплатно получить всю необходимую одежду и защиту, если что тебя опдлечат. Многие приехали сюда два месяца назад и остались. Конечно, бытовые условия скверные. Туалеты — обычные кабинки на улицах, греться — у костров, спать на холоде в палатках.

Уверен, после разрешения политического кризиса часть Майдана надо накрыть стеклянным куполом и сделать музей. Майдан — это современная киевская достопримечательность, и надо сохранить его часть для будущих поколений. Настоящее искусство.

Начнем с карты. Я закрасил розовым территорию Майдана. Красными линиями показаны баррикады. Черные цифры — номера фотографий, на которых изображены эти баррикады. Надеюсь, с картой вам будет проще ориентироваться. А вообще, кто-то уже должен сделать виртуальный тур по Майдану)

337028_original[1]

 

01. Одна из главных баррикад на Институтской улице. Ее несколько раз штурмовали, и она самая укрепленная. Это вид снаружи. Обратите внимание, что на подступах к баррикаде натянуты веревки, потом ежи, потом бочки и только потом пятиметровая баррикада.
01[1]

02. Вид сверху. Обратите внимание, слева — несколько полос препятствий.

03. Вид со стороны защитников.

04. Конструкция очень серьезная, не думаю, что ее можно снести бульдозером. Ходит шутка, что единственный способ взять Майдан — это разбомбить его сверху.

05. Баррикады превратились в достопримечательность Киева, с ними фотографируются туристы и местные жители.

06. Другая баррикада на Крещатике.

07. Здесь тоже несколько рядов защиты. Сама баррикада, потом буферная зона и забор с колючей проволокой.

08. Весь периметр Майдана хорошо защищен от любого несанкционированного проникновения. Не удивлюсь, если когда-нибудь вокруг Майдана появятся минные поля ). А может уже появились? ;)

09. Пешеходные дорожки блокированы.

10. Покрышки с колючей проволокой. В случае штурма все это поджигается.

11.

12.

13. На баррикадах все очень строго. Выход и вход разнесен в разные стороны, чтобы потоки не пересекались. За порядком следят многочисленные защитники.

14. Выход

15. Вход

16. Еще один вход на площади Независимости. Обратите внимание на ящик сбора помощи Майдану. Такие ящики стоят на каждом входе.

17. Сторожевая вышка )

18. 3 дня назад территория Майдана расширились, и теперь одна из баррикад стоит прямо у метро Крещатик.

19. Половина вестибюля завалили мешками. Люди греются в метро. Сотрудники метрополитена к новым соседям относятся с пониманием.

20. Само метро работает в обычном режиме.

21. Баррикады делают 4-5 метров в высоту.

22. Всю плитку на улицах разбирают и делают из нее снаряды.

23. У подножия каждой баррикады лежат камни на случай атаки.

24. Еще интересный момент. На случай атаки все подступы к баррикадам залили водой, оставив только узкий проход для людей. Перед баррикадой огромный каток теперь.

25. Еще баррикада.

26.

27. Для людей иногда оставляют очень узкий проход. Один человек еле пройдет. Толстякам вход на Майдан теперь закрыт.

28. Все магазины внутри Майдана целы и по желанию работают в штатном режиме. Случаев мародерства за 2 месяца не зафиксировано.

29. Защитник.

30.

31. Ну и как штурмовать такую баррикаду? ) Только танками если

32. Подземные переходы либо блокированы, либо разобраны решетки, чтобы нельзя было атаковать из-под земли.

33. Это знаменитые баррикады на Грушевского. Я писал про них уже много раз, сейчас не буду повторяться. Здесь происходят все столкновения.

34.

35. Палатки на Крещатике

36. Раньше здесь машины ездили, теперь все пешеходное )

37. А вот и центр Майдана.

38. Люди, палатки, флаги. И так 2 месяца.

39. В центре стоит сцена, где практически 24 часа в сутки кто-то выступает.

40. Палатки политических активистов.

41. Палатки простых активистов

42. В большинстве своем весь этот палаточный лагерь напоминает какие-нибудь трущобы. Только много плакатов и флагов и чисто.

43. Проход через Майдан свободный, и простые киевляне уже привыкли и ходят через Майдан на работу и в магазины.

44. Еще палатки

45.

46. Пункт обогрева. Обратите внимание на щиты около входа

47. Греются вокруг бочек и самодельных печек.

48. Около дома Профсоюзов стена памяти погибших

49. Пресс-центр

50. Повсюду карикатуры и политические плакаты.

51. Современное искусство

52. Агитация

53.

54.

55. Постоянно кто-то привозит дрова, одежду, еду и лекарства. Около входов очереди машин волонтеров на разгрузку.

56.

Еду готовят в специально отведенных местах. В основном делают борщ

58. Варят каши

60. Разливают борщ в стаканы

61.

62.

63. Гречка, картошка или макароны с мясом или тушенкой.

64. Бутерброды.

65. Повсюду стоят коробки с сигаретами.

66. Забавно, что все ларьки с едой, все кафе или автомобильные кофейни как работали, так и работают. То есть можно бесплатно взять борщ в столовой Майдана или купить шаурму в ларьке. Никто не гоняет и не трогает торговцев. Наоборот, из-за большого количества людей у кафе в центре Киева дела идут хорошо.

67.

68. Утрамбованный снег с улицы собирают в мешки. Мешки идут на строительство баррикад. Важно, чтобы снег был плотным. Такие мешки сразу как каменные и хорошо ложатся.

69. Иногда мешки заполняют обычным снегом.

70. Карьер по добыче снега.

71. Если снег рыхлый, то мешки заливают водой, чтобы он превращался в лед. После того, как мешки складывают на баррикады, их тоже заливают сверху водой.

72. Дубина защитника.

73.

74. Майдан давно превратился в киевскую достопримечательность. Повсюду продают магнитики с фотографиями и политическую атрибутику.

75.

76. Ни одна игрушка с елки не пропала.

Майдан — это круглосуточно и надолго!
77[1]

Оригінал статті — http://varlamov.ru/986057.html