Архив автора: admin

Плакати і символи Майдану

Гумор та іронія завжди були одними з кращих методів подолання стресу. Пропонуємо вам добірку тематичних плакатів, іллюстрацій, шаржів, надписів та іншого стріт-арту, створених та помічених на території Євромайдану. Вуличне мистецтво мітингувальників надає чудову змогу проникнутися настроєм та думками людей, побачити їх вимоги та зрозуміти мотивацію.

174 фото « 1 из 6 »

Початок Євромайдану

Зростання протестних настроїв у суспільстві фіксувались багатьма соціологами ще на початку осені минулого року. «Порівняно з жовтнем 2012 року, кількість людей, які готові виходити на вулиці, зросла на 5% і значно зменшилась кількість тих, хто точно не збирається протестувати, — з 51 до 36%», — зазначала тоді аналітик фонду Марія Золкіна фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.

Причин для невдоволення владою було достатньо. За майже чотири роки президентства Віктора Януковича, його старший син Олександр став одним із найбагатших українців. Так само швидко збагачувалося й найближче оточення гаранта, а корупційних оборудок ставало дедалі більше. Середній та малий бізнеси зазнавали утисків з боку фіскальних та перевіряючих органів. Великий – змушений був ділитися активами та грішми із представниками чинної влади. Загалом, компіляцією всіх причин революції став відомий банер, який згодом з’явився на одній із барикад «Зрозумійте нас! Дістало!»

Проте саме відтермінування Асоціації змусило людей вийти на площі міст. Перша акція відбулася 21 листопада 2013 року. На знак протесту на Майдан Незалежності вийшли 1500 людей – переважно журналісти, громадські активісти та опозиційні політики. Згодом до них приєдналися студенти вишів з усієї країни.

Саме ввечері 21 листопада у соціальних мережах хтось із учасників вперше використав слово «Євромайдан». Цей хештег майже одразу потрапив у тренди Twitter. До 22 листопада його використали понад 21 000 раз.

Неполітичний Майдан

00s[1]

Особливістю протестного руху на початку був поділ на два Майдани — політичний і без політиків. Останній ввечері 24 листопада налічував приблизно 600 людей. Учасники акції були проти використання політичної символіки та гасел. Власне, Майдан розділився після мітингу у той день, на який зібралися близько 100 тис людей.

Політичний Майдан

Альтернативу становив мітинг, підтриманий політичними партіями, на Європейській площі. Станом на 25 листопада на Європейській площі перебувало 300 прихильників євроінтеграції України. Учасники «партійного» Євромайдану припинили акцію на Європейській площі після заклику Юлії Тимошенко.Прибравши партійну символіку, вони приєдналися до протестувальників на Майдані Незалежності.

Силовий розгін

ukraine_eu_protest_803273y[1]

У ніч проти 30 листопада, після Вільнюського саміту, начальник міліції міста Києва Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося менше 400 учасників акції, площу оточили озброєні бійці Беркуту, які силою витіснили людей. Під час розгону мітингувальників були застосовані вибухові пакети, людей били кийками.

Михайлівська площа

Частині людей вдалося втекти від «Беркуту» та сховатися у Михайлівському монастирі. Зранку на Михайлівській площі почали збиратися протестувальники. Ввечері площа перед собором була вщент заповнена людьми.

mikhailovsky_zlatoverkhy_cathedral__30nov__gm1e9bu1mk701-baseimage[1]

Марш мільйону

У неділю мешканці Києва почали збиратися навколо Парку Шевченка. Після 12 години дня колона рушила до Хрещатика.

Майдан

1386798188_0[1]

Колона дісталася Майдану Незалежності. Цей мітинг став наймасовішим на 23 роки. За деякими даними 1 грудня на центральні вулиці й площі міста вийшло близько мільйона людей. Того ж дня протестувальники розбили наметове містечко та почали будувати барикади.

Головними вимогами мітингувальників стали відставка Кабміну, а також проведення позачергових виборів президента й уряду. Для реалізації цих цілей був оголошений загальнонаціональний страйк.

Вже потім були події на Грушевського, протистояння 18-20 лютого, втеча Януковича з країни та відкрита агресія Росії. Але саме події, які відбулись наприкінці листопада — на початку грудня стали точкою не відвороту для повалення диктаторського режиму Януковича.

Загалом, у подіях Євромайдану в 2013-14 роках взяли участь 20% населення України, зазначає директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна. За її словами, у київських подіях брали участь 5% населення України, в інших містах і селах — 6%, і ще 9% населення допомагали мітингувальникам.

У розумінні того, чим був Євромайдан, переважає думка, що це була «свідома боротьба громадян, які об’єдналися на захист своїх прав» (38% опитаних), ще 17% вважають, що протест був стихійним. «Держпереворотом» Євромайдан назвали 31% населення, при цьому 16% вважають, що цей переворот був підготовлений опозицією, а 15% упевнені, що він здійснений за допомогою Заходу

Оригінал статті - http://www.pravda.com.ua/cdn/cd1/21nov/

Кривавий четвер на Майдані

Преамбула.

Зазвичай найкращий опис історичних вдається у спостерігачів, не маючих безпосереднього відношення до описуваних подій, як наслідок — уникається ангажованість: як негативна, так і занадто позитивна. Це дає змогу читачу власноруч створити власне враження, грунтуючись на викладених спостерігачем фактах. В цій статті спостерігачем було обрано блогера Іллю Варламова (varlamov), який навідував Київ протягом подій Майдану. Далі авторський текст.

Вчера вечером случайно включил телеканал Россия. Я телевизор и российские новости вообще никогда не смотрю. Но тут зачем-то включил. Думал посмотреть заседание Рады, листал каналы, и как раз в вечерних новостях России показывали сюжеты про Майдан. Конечно, никаких иллюзий относительно того, как подают информацию наши федеральные каналы, у меня не было. Но одно дело — смотреть сюжет о каких-то далеких от тебя событиях, а другое — когда рассказывают всякий бред о событиях, которые у тебя за окном происходят. В какой-то момент захотелось выйти на Майдан, найти их корреспондента и спросить, что за бред он несет. Особенно понравились сюжеты с восточной Украины, где показывался «простой народ», готовый с вилами ехать в Киев защищать «своего президента».

Здесь очень важный вопрос в объективности. Я понимаю, что у каждой стороны своя правда. Я не претендую, что мой репортаж дают всю картину. Конечно, он однобокий, я снимаю со стороны Майдана. С удовольствием поснимал бы и с другой стороны, но там ребята не очень жалуют журналистов. Если бы канал Россия показывал картинку со стороны милиции, рассказывал их версию, не было бы проблем. Но они же идут на Майдан, вырывают из контекста какие-то слухи и дают зрителю совершенно неверную картину. В общем, не читайте советских газет.

Главный, наверное, вопрос, который обсуждают многие в Москве — почему Майдан до сих пор не разогнали. Разогнать Майдан не так просто, как кажется по телевизору. На Майдане находится постоянно от 10 до 50 тысяч человек, и многие из них готовы идти до конца. Ну, чтобы вы понимали атмосферу. Постоянно слышны выстрелы, через толпу постоянно проносят трупы, десятки убитых и сотни раненых. А люди как ни в чем не бывало продолжают разгребать завалы после недавнего штурма и строить новые баррикады. Они не разбегаются от водометов, БТРов и снайперов. Как их можно разогнать? Будут сотни жертв. Кто готов взять на себя столько трупов? Очень показательно, что на следующий день после штурма на Майдан вышли тысячи простых киевлян. Вместо работы поехали на баррикады. И это простые киевляне, а не «озверевшие радикалы», о которых показывает сюжеты телеканал Россия. В списках погибших люди разных возрастов, там и политические активисты, и учителя, и пенсионеры, и обычные служащие.

Что произошло в последние дни.

После двухнедельного затишья оппозиция и власть договорились рассмотреть в Раде возможность принять конституцию 2004 года. По этой конституции Украина стала бы парламентско-президентской республикой. Власть президента была бы сильно ограничена. Правительство назначал парламент. Во вторник к Раде пошла колонна с Майдана, чтобы блокировать депутатов в Раде, пока те не примут решение. Дело в том, что народ устал ждать от Рады каких-то действий. Заседания постоянно переносятся, переговоры ни к чему не приводят.

У милиции был приказ Раду защищать и людей к зданию парламента не подпускать близко. Все улицы были перекрыты. Когда люди попытались пройти через оцепление, начались столкновения. Это было 2 дня назад, вы наверняка видели фотографии и видео с горящими машинами. Дальше был сожженный офис Партии Регионов и первые жертвы. Кто спровоцировал столкновения, уже неважно. Закончилось все тем, что Беркут пошел в наступление и сильно потеснил позиции Майдана.

В ночь со вторника на среду были самые драматические события. Милиция штурмовала Майдан. Впервые был серьезный штурм за несколько месяцев жизни протестного лагеря в центре Киева. К штурму власти подготовились серьезно, пригнали БТРы и водометы. В результате штурма сгорел Дом Профсоюзов, сгорела примерно половина всех палаток на Майдане. Милиция с помощью БТРов расчистила все баррикады на Институтской улице и улице Грушевского. Той ночью появились первые серьезные жертвы. По разным данным, погибло около 10 защитников Майдана и 3 милиционера. У кого-то огнестрельные ранения, кто-то попал под колеса техники, кого-то забили до смерти.

В среду оппозиция и власть договорились о перемирии на сутки. Ну как перемирие, скорое договорились не идти в наступление. В милицию продолжали лететь камни и бутылки с зажигательной смесью, в защитников Майдана летели гранаты со слезоточивым газом и светошумовые гранаты. Горели покрышки. В среду на Майдан вместо работы вышли тысячи киевлян. Возможно, это повлияло на решение власти не продолжать штурм. Ночь со среды на четверг была относительно спокойной.

Вчера утром началась перестрелка. По повстанцам стреляли снайперы. По милиции тоже открыли огонь из огнестрельного оружия. Сколько было убито вчера человек — непонятно. По одним данным, около 60, по другим — более 100. Первые трупы начали приносить в холл гостиницы Украина, которая находится на самой линии фронта. Первый этаж гостиницы переоборудовали под полевой госпиталь. Когда я туда пришел впервые, там было 10 трупов.

Четверг стал самым кровавым днем для Майдана за всю его историю.

01. С утра самые драматичные события происходили на Институтской улице. Здесь отступал Беркут, здесь были первые жертвы.

02. Постоянно слышны звуки выстрелов. Самое страшное в такие моменты — что непонятно, откуда стреляют.

03. Повсюду лужи крови.

Это было вчера здесь. Сейчас начинают обсуждать, что стреляли свои в спину, что это видео специально кто-то снял. Здесь ситуация сложная. Стреляли обе стороны и, возможно, какой-то дурак со стороны Майдана случайно по своим на передовой пальнул, но я сомневаюсь. Основной огонь был со стороны силовиков. Потом, как я понял, среди милиции вчера никто не погиб?

Радиоперехват снайперов:

Конечно, когда-нибудь будут суды, рассекретят документы, и мы узнаем как все было на самом деле. Пока много слухов и версий.

04. Ну и потом, в плане вооружения силы совершенно неравные. Вот это снято вчера. Люди в форме стреляют по защитникам Майдана. По поводу этой фотографии тоже споры начались, ботинки, мол, странные, оружие старое. Не знаю, кто именно на фото, но эти люди были на стороне милиции. Про повязки правого сектора, бред. У правого сектора я никогда не видел такой экипировки. Я был там,

В сети есть видео, где похожие ребята выходят под прикрытием Беркута:

05. Последствия.

06. Убитых и раненых выносят с поля боя. Со сцены постоянно раздаются просьбы не выходить за баррикады.

07.

08. После того, как милиция отступила, на Институтской появились новые баррикады.

09. В это время в холле гостиницы Украина развернули полевой госпиталь.

10. Сюда же с утра начали приносить трупы. Все с пулевыми ранениями.

11. После утренних столкновений по Крещатику повели пленных. Несколько колонн по 5-10 захваченных милиционеров и солдатов ВВ в каждой. Пленные были напуганы, видно, что их били при задержании. Один захваченный повстанцами солдатик трясся и плакал, мужик в каске и с закрытом лицом его спрашивает: «Ты из Донецка?», — тот кивнул, — «Не бойся, тебя никто не тронет, у нас тут тоже есть люди из Донецка».

Некоторые колонны возглавляли священники.

Кто-то пытался бить пленников, но конвой строго пресекал любые попытки причинить им вред. Одному парню удалось все же отвесить оплеуху захваченному милиционеру.

- Ты чего его бьешь? — схватил нападавшего конвоир
- Они мне почки отбили месяц назад! Да я порву сейчас эту мразь! — начал оправдываться нападавший
- Я тебя сейчас порву! Пошел отсюда! — конвой пинками прогнал нападавшего.

Пленников отвели в комендатуру Майдана. Там каждого допросят, перепишут документы и отправят в захваченное здание киевского администрации.

12. Люди на Майдане наблюдают за пленными.

13. Пропаганда Майдана. На входе есть стенд с пулями и гранатами, которые летят в защитников Майдана. В некоторых местах висят вот такие информационные таблички.

14. На Грушевского, там, где 3 недели назад были столкновения, где горели шины и автобусы, все баррикады расчистила милиция. Сгоревшую технику увезли, мусор убрали. Вместо этого милиция построила новые баррикады из бетонных блоков. Зачем они это сделали, непонятно. После отступления повстанцы захватили эту баррикаду.

15. Вопрос ко всем, кто думает, что люди на Майдане стоят за деньги. Как вы думаете, за какие деньги можно сутками стоять под пулями, водометами, в дыму горящих покрышек?

16.

17. Милиция отступила к Раде, и в прямой видимости никого нет. Раньше стояли стенка на стенку, но теперь правила изменились. Теперь обе стороны стреляют, и просто так с щитами уже не постоишь.

Чтобы вы понимали обстановку. В России во время массовых митингов людям давали памятку, как лучше одеваться на митинг, чтобы не замерзнуть. В Киеве людям дают памятку, что делать во время перестрелки.

18. Повстанцы осваивают новые баррикады.

19. Милиция оставила послание на бетонных блоках. Ну это чтобы вы понимали: обе стороны конфликта искренне готовы убивать друг друга. О мирных демонстрантах давно никто не говорит.

20. На Майдане жгут покрышки.

21. К обеду люди начали расчищать мусор. Зимой мешки наполняли снегом и строили из этого баррикады. Сейчас в Киеве снег растаял, и мешки наполняют всем подряд, в том числе и пеплом от сгоревших покрышек.

22. Майдан — это большой муравейник.

23. Все работают.

24. За полдня очистили всю площадь.

25. Начали восстанавливать баррикады.

26.

27. Поддержка боевого духа

28.

29.

30. Продолжают разбирать брусчатку. Камни идут на строительство баррикад, песчано-бетонную смесь под ними крошат и заполняют ей мешки.

31.

32. Около каждой баррикады готовы боеприпасы.

33. Мода Майдана

34.

35.

36. В самом центре стоит сцена, на ней постоянно кто-то выступает. Людей просят не выходить за баррикады, так как там стреляют. Периодически объявляют о пропавших людях, зачитывают записочки.

37. Метро вчера не работало. В городе постоянно вспыхивает паника. То говорят о перекрытии мостов, то о заканчивающемся бензине. В магазинах народ разбирает крупы и консервы, деньги стараются снимать со счетов. Многие уезжают из Киева.

38. Разбор мостовых.

39. По цепочкам камни передают на строительство баррикад.

40.

41.

42.

43. Крещатик

44. Здесь готовят боеприпасы

45. Бутылки наполняют крошкой пенопласта. Напалм?

46. Вид на Кабинет министров. На крыше там снайперы сидят. Действительно сидят, видел лично.

47. В одном из ресторанов на входе стоит сундук, куда раньше кидали мелочь. Теперь к мелочи добавились гильзы. Почти все кафе, рестораны и магазины в центре Киева закрыты. Не работают университеты, школы и детские сады. Работающий банкомат в центре тоже найти не удалось.

48. В Михайловском соборе склады с продовольствием, лекарствами. Сюда со всего Киева подвозят помощь Майдану.

49. Выходы из Метро забаррикадированы. Ходят слухи, что на поездах в центр свозят солдат, и они могут напасть из станций метро. Метро в Киеве вчера закрыли впервые в истории. Не конкретную станцию, а весь метрополитен перестал работать. Глава администрации вечером вышел из Партии Регионов, послал Януковича и открыл метро. Сегодня все работает, кроме двух центральных станций.

50.

51. Круглосуточно люди несут покрышки на баррикады. Я не представляю, откуда в Киеве столько старых покрышек?

52. Дымовая завеса — пока лучший способ защиты от снайперов.

53. «Сегодня утром Администрация президента Украины заявила, что участники переговоров об урегулировании политического кризиса в стране согласовали условия выхода из сложившейся ситуации и в ближайшее время подпишут соответствующий договор. В администрации уточнили, что подписание соглашения запланировано на 14:00 по московскому времени.»

Скорее всего объявят дату досрочных выборов президента и парламента. Надеюсь что на этом столкновения в Киеве закончатся.

По официальным данным с начала столкновений в Киеве погибло 77 человек.

Оригінал статті — http://varlamov.ru/1005652.html

Вуличні бої в Києві

Преамбула.

Зазвичай найкращий опис історичних вдається у спостерігачів, не маючих безпосереднього відношення до описуваних подій, як наслідок — уникається ангажованість: як негативна, так і занадто позитивна. Це дає змогу читачу власноруч створити власне враження, грунтуючись на викладених спостерігачем фактах. В цій статті спостерігачем було обрано блогера Іллю Варламова (varlamov), який навідував Київ протягом подій Майдану. Далі авторський текст.

Приехал в Киев. Приехал, чтобы самому посмотреть, что здесь происходит. Конечно, уже через час на Майдане начинаешь понимать, что все, что ты читал в десятке статей, смотрел в сюжетах и репортажах по телевизору, полная фигня. В ближайших репортажах постараюсь максимально объективно разобраться в новой волне киевской революции.

Обычно журналисты пытаются ответить на вопрос, «кто и зачем вышел на Майдан». В зависимости от политической ангажированности СМИ, ответы получаются разные. Тут тебе и «фашисты, которые вышли, чтобы вешать москалей», и «бомжи с безработными, которым делать нечего» и «провокаторы за госдеповскую зарплату». На самом деле, ответа нет. Вышли люди совершенно разные. Помните, как пару лет в Москве появилось в СМИ выражение «рассерженные горожане». Тут тебе и футбольные фанаты, и пенсионеры, и офисный планктон. И все стоят рядом. Бабушка, божий одуванчик, разливает для националиста по бутылка коктейль Молотова, а менеджер крупной компании подносит боеприпасы студенту. И как мне сейчас кажется нет у этих людей ни четкого плана, ни представления, что делать дальше. Конечно, у каждого в отдельности есть план «спасения Украины». У одних он заключается в «надо сюда 2 ящика Калашей привезти и гранаты, мы быстро порядок наведем», у других «надо просить помощи у мирового сообщества и вводить войска ООН». Какой-то общей идеи, что делать дальше, идеи, способной объединить и повести в одном направленнее людей на Майдане сейчас нет ни у кого.

Совершенно ясно только одно — люди вышли против Януковича.

На горящие баррикады пришли сотни людей, чтобы выплеснуть накопившуюся с годами злость и обиду. За беспредел ментов, за несправедливые суды, за коррупцию, за «золотые унитазы», за тупость и продажность чиновников. Подходит дедушка, лет 80, к молодым парням в масках и просит их бутылку с зажигательной смесью. Они ему:

- Дед, да ты же не докинешь ее!
- Ты мне дай одну, я покажу этим скотам, что со мной так нельзя

К сожалению, украинцам не повезло с оппозицией. Толпу на улице никто не контролирует. Кличко и Ко вчера встречались с Януковичем. Вышли потом к людям, начали что-то говорить, а им не верит никто. И никто не готов за них идти. Основная масса людей совершенно неполитизирована. Они вышли, чтобы надрать задницу Януковичу и его команде. У каждого свои претензии и видение будущего.

И на улицах Киева сейчас идут настоящие уличные бои. К сожалению, Янкович далеко, так что Беркуту и солдатикам внутренних войск приходится играть роль той самой задницы Януковича. Картина в Киевве страшная. Черный дым, горящие баррикады и постоянные взрывы. Рвутся светошумовые гранаты Беркута, рвется пиротехника демонстрантов. Обе стороны стреляют друг в друга и уже есть первые трупы (от 2 до 5 по разным данным).

Пойдем на баррикады?

Я снял номер в отеле Днепр, это самый центр, на Европейской площади. Подхожу к главному входу, а все двери закрыты, свет не горит. Под козырьком толпятся ребята в касках и защите: «Велкам ту Киев, мистер!» — путают они меня с иностранным туристом. Все смеются. Оказывается вход в отель теперь через соседний бар. Охранник открывает дверь и по темным коридорам проводит меня в лобби. Свет выключили, чтобы не привлекать внимание. Все-таки отель находится сейчас почти на линии фронта.

01. Европейская площадь. Когда все только начиналось, здесь была сцена и политики нон-стоп вещали свои умные мысли о будущем Украины. Теперь политики переместились на Майдан, а Европейская площадь стала тылом революции. Сюда приезжают машины с едой, подвозят старые покрышки для костров, дрова, лекарства и подкрепление.

02. Улица Михаила Грушевского. Здесь возвели первую баррикаду. Охрана за нее не пропускает посторонних. Пройти может либо пресса, либо активисты, готовые драться с Беркутом, либо волонтеры. Всех зевак оставляют на подступах, чтобы не мешали работать.

03. Это основная горящая баррикада около стадиона Динамо метрах в 100 от первой. Она состоит из сотен горящих автомобильных покрышек, которые свозят сюда со всего города. Демонстрантам очень повезло с ветром, он уносит черный дым прямо на отряды Беркута и внутренних войск, которые стоят за огнем. За дымом ничего не видно и обе стороны сейчас работают вслепую.

04. Это холме кучи зевак наблюдают за сражением. Бой идет уже четвертые сутки сутки.

05.

06. Активисты подбегают с щитами и кидают камни. Никто не видит врага, зато все знаю, как далеко Беркут может докинуть гранаты. Ближе определенной линии никто не подходит без щитов. Гранаты кидают светошумовые или со слезоточивым газом. Вреда от этих гранат для бывалых демонстрантов нет никакого. Главное, чтобы граната в тебя не попала и не разорвалась в непосредственной близости, тогда кантузит.

07. Постоянно подкидывают в огонь новые покрышки. Дымовая завеса должна быть плотной! В какой-то момент с холма Беркут пытается мощным прожектором прощупать позиции майдановцев.

08.

09. На поле боя есть специальные люди, которые следят за расположением сил противника. Человек в противогазе и со щитом всегда подскажет, где безопасно: «Стой, за колонной черт стреляет, дальше этой линии не заходи! Сейчас мы его выкурим оттуда!»

10. Разведчики постоянно обновляют информацию о расположении врага и координируют активистов, которые кидают камни и бутылки с коктейлями Молотова.

11. Силы МВД включили и направили на демонстрантов несколько гидрантов. Удивительно, но воды никто особо не боится. Это разведчик лезет на балкон, чтобы посмотреть, что там за дымовой завесой. Потом промокшие люди сушатся у костров. А многие так и ходят мокрые. Тут какя-то невероятная атмосфера, с одной стороны чувствуется сильная усталость доведенных людей, с другой стороны эйфория и ожидание победы. В такой ситуации на промокшую одежду никто не обращает внимание. Только волонтеры-медики требуют у промокших идти греться, чтобы не было обморожений.

12. Активисты с коктейлями Молотава на передовой.

13.

14. На самом деле в центре Киева сейчас очень красиво )

15. В Беркут периодически кидают фейерверки. Тогда вся площадь расцветает яркими красками, а люди кричат «УРА».

16. Где-то там сотни бойцов Беркута готовятся к очередному штурму. Штурм всегда неожиданный и его боятся. Утром Беркут уже показал, что может при желании разогнать всех за 5 минут. Почему он этого не делает — отдельный вопрос.

17. На смену сломанной и захваченной катапульте-1, пришла катапульта-2. На самом деле это большая рогатка, но, чтобы сохранить преемственность, зовут ее «катапульта-2″.

18. Чудо инженерной мысли! Катапульта-2 быстро прошла обкатку и технические испытания и поступила на вооружение повстанцам ) Экипаж катапульты-2 — 6 человек. 3 человека оттягивают резинку со снарядом, 2 человека держат саму конструкцию, еще один заряжает и подносит боеприпасы.

19. Работет чудо-машина хорошо, но медленно. Снаряды улетают далеко в темноту, но на перезарядку уходит почти 2-3 минуты.

20. Рядом в подворотне готовят бутылки с зажигательной смесью. На самом деле почти во всех бутылках чистый керосин или бензин, технологию давно никто не соблюдает, времени нет. Пустые стеклянные бутылки большой дифицит.

21. Смотрю я на ребят, а все пьют Пепси. Я еще думаю, зачем на морозе пить эту гадость? Оказывается бутылки кончились, а кто-то привез несколько ящиков газировки. Не выливать же, пришлось всем пить дружно. Вообще в ход уже идут даже стеклянные баночки от детского питания. Вся стеклянная тара летит в милицию. Заправкой на передовой занимаются активисты «правого сектора», но в тылу бутылки заправляют обычные бабушки и милые девушки. Те, когого охрана первой баррикады не пускает на передовую.

22. С бутылками тут есть проблема. Смесь внутри жидкая, а не густая, как в оригинальном рецепте «коктейля Молотова», а фитиль это простая тряпка. Во время броска часть бензина выливается и поджигает бросающего. Его, конечно, быстро тушат, но все равно, очень неэффективно получается. Почти 50% коктейлей разливаются, не долетев до цели.

23.

24. Зеваки на холме помогают чем могут. Могут они лазерами слепить бойцов Беркута. В какой-то момент милиции удалось забраться на колоннаду входа в стадион Динамо и сверху майдановцев начали закидывать коктейлями Молотова и гранатами с газом. Лазерами пытаются либо в глаза Беркуту попасть, либо в темноте нащупать снайперов на крышах. Про снайперов тут постоянно ходят слухи. Никаких подтвержений существования снайперов пока нет.

25. Волонтер на передовой раздает сухую непромокаемую обувь.

26. Девушка с канистрой чая подходит к активисту на передовой и поит его. Кто-то носит бутерброды, кто-то сухую одежду. Позже я подробнее расскажу, как тут все работает.

27. За баррикадой горят костры, где сохнут промокшие и согреваются замерзшие.

28.

29. На обратном пути вижу группу людей, которые пытаются открыть люк. Спрашиваю, зачем люк открываете? «Хотим воду перекрыть, чтобы Беркут прекратил поливать нас из гидрантов!»… Люк не открывается, тут правительственный квартал и все люки надежно закрыты изнутри. Дальше люк начали ломать кувалдой. Я попытался объяснить, что это бесполезно, но меня не слышали. Люк, кстати, так и не смогли открыть и гидранты до сих пор поливают холодной водой демонстрантов.

Оригінал статті — http://varlamov.ru/982589.html

Хронологія Майдану

Перші дні (21-23 листопада)

Акції 21 до 23 листопада акції пройшли без використання політичної символіки.

21 листопада

Перший «Євромайдан» почався саме зі столиці України — Києва.

У Києві на Майдані Незалежності люди почали збиратися близько 22:00 і до кінця доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з’являтися міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.

Цього дня з’явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові,Хмельницькому та Ужгороді.
22 листопада з’явилась інформація про поширення фальшивих повідомлень про нібито «провал» Євромайдану, в яких були заклики розходитись по домах. Такі повідомлення розсилалися нібито від імені УДАРу. З ночі з 21 на 22 листопада у Києві на Майдані Незалежності лишалася частина активістів. З другої половини дня 22 листопада кількість людей знову стала рости. Вдень на місці мітингу встановили металеве огородження та різдвяні кіоски. Станом на 14:30 туди вивели Беркут. Близько 21:00 міліція перешкодила спробі активістів встановити намети, через що відбулися сутички. Пізніше також повідомили про підбурювання сутичок провокаторами. Увечері тривав мітинг, на який зібралося близько 3—5 тис. людей.

Цього дня «євромайдани» відбулися також у Вінниці, Донецьку , Кривому Розі, Сумах, Харкові та Чернівцях.

23 листопада

Ранок 23 листопада в Києві на Майдані Незалежності розпочався зі штовханини з міліцією, яка намагалася відтіснити мітингувальників, розширивши площу навколо місця встановлення новорічної ялинки.

У ніч з 22 на 23 листопада у Миколаєві на місцевому «Євромайдані» відбулися сутички з міліцією, яка спробувала знести два намети демонстрантів.

В інтернеті стала з’являтися інформація про те, що Партія регіонів та Український вибір збирають людей для участі у мітингах та для здійснення провокацій за гроші. Зокрема, за інформацією ЗМІ, Партія Регіонів розпочала пошук молодих хлопців спортивної статури у Полтаві та Луганську для поїздки до Києва за 200 гривень, щоб організовувати провокації проти людей на Євромайдані. З Макіївки до Києва організовано вирушили автобуси зі студентами, яких зібрали, пообіцявши по 200 гривень кожному, для участі у масових політичних заходах, запланованих на 24 листопада на підтримку Віктора Януковича. З’являються повідомлення про відправлення автобусів з проплаченими людьми і з інших міст.

Цього дня євромайдани відбулися в низці міст України та світу.

Масові мітинги 24 листопада

Євромайдан у Києві, 24 листопада 2013

Євромайдан у Києві, 24 листопада 2013

24 листопада — Цього дня в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, які зібрали більше ніж 100 тисяч громадян України (противники євроінтеграції нарахували від 30 до 60 тис. учасників). За визначенням BBC, протести стали найбільшими з часу Помаранчевої революції 2004 року.

У Львові на мітингу в підтримку євроінтеграції зібралося понад 20 тисяч учасників, основна частина яких — це студенти львівських вишів. На Європейській площі Дніпропетровська зібралося близько тисячі протестувальників проти відтермінування підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Цього дня в центрі Луганська, на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку (що у сквері Героїв Великої Вітчизняної війни), сталася сутичка між прихильниками євроінтеграції та донськими козаками, які виступають проти зближення України з ЄС. Спецпідрозділ Беркуту загородив «козаків» від євроінтеграторів. У Харкові цього дня зібралося більше тисячі харків’ян біля пам’ятника Тарасові Шевченку, щоб відстояти право підписання Україною асоціації з ЄС.УДонецьку біля пам’ятника Тарасу Шевченку, неподалік Донецької облдержадміністрації, близько 200 громадян зібралися на мітинг за підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.

У той же час Партія регіонів та Український вибір звезли людей на свій анти-євромайдан у Києві, пообіцявши їм грошову винагороду. Спочатку Український вибір зорганізував мітинг на Європейській площі, де найняті люди махали кульками з надписом «Євро=гомо». Пізніше вони змінили тактику і розташували найнятих людей у виглядіживого щита перед рядами «Беркуту» біля Кабінету Міністрів України на вулиці Михайла Грушевського та біляадміністрації президента на вулиці Банковій, щоб утримати кордони міліції виставлені проти євро-демонстрантів. За свідченнями очевидців, найнятих людей організовують у шеренги і наказують бігти на колони євроінтеграторів, щоб посіяти паніку. За свідченням очевидців, люди, яких Партія регіонів та Український вибір найняли для проплачених мітингів на 3 години, відстояли цей час, потім у більшій своїй масі порозходилися.

Близько 15:00 на вулиці Грушевського під будинком уряду відбулись зіткнення міліції з мітингувальниками. За даними столичного управління МВС, мітингарі зі «Свободи» кидали у правоохоронців якусь арматуру, запалені фаєри та каміння. Міліціонери застосували гумові кийки, сльозогінний газ і світлошумові гранати для розгону натовпу. За словами очевидців, вибухові пакети у правоохоронців почали кидати «тіту́шки», яких потім міліція організовано завела у Кабмін через третій під’їзд. Цього дня чимало киян та гостей міста постраждали від сльозогінного газу, розпиленого міліцією. За свідченням киян в інтернет-мережах, люди вдома намагаються відійти від впливу хімічних речовин сльозогінної дії (сльозогінний газ відносять до різновиду хімічної зброї).

Мітинг на підтримку Українського Євромайдану в Парижі, 24 листопада 2013

Мітинг на підтримку Українського Євромайдану в Парижі, 24 листопада 2013

Попри рішення Київського окружного адмінсуду про заборону встановлення МАФів в центрі Києва до 7 січня 2014 року, представники об’єднаної опозиції встановили 15 армійських брезентових наметів і 20 тентів «штабу європейського майдану» на Європейській площі в Києві. Комендантом наметового містечка обрано Андрія Парубія. Інформаційно-пропагандистську роботу очолить В’ячеслав Кириленко.

Українська діаспора запланувала мітинги на підтримку Євромайдану на 23—24 листопада у містах Італії, Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі, Чехії, Канади та США. У Празі зібралося біля сотні українців та жителів міста на свій євромайдан. Цього дня євромайдани відбулися також у багатьох містах світу: Німеччина — Мюнхені, Берліні; Швейцарія — Женеві; Франція — Парижі(біля Ейфелевої вежі); Англія — Лондоні (кілька сотень учасників скандували «Україна в Європу»); Норвегія — Осло; Швеція — Стокгольмі, Мальмьо;Угорщина — Будапешті; Литва — Вільнюсі; Грузія — Тбілісі та ін. У Відні біляколони Святої Трійці зібралося близько 150 осіб із плакатами за зближення України з Євросоюзом. Коло Генконсульства України в Торонто 24 листопада пройшла демонстрація на підтримку Євромайдану, на якій крім представників українських організацій Канади, виступив депутат Канадського парламенту Тед Опіц, який пізніше заявив про підтримку євроінтеграції України на засіданні парламенту Канади.

Голова Львівської обласної ради Петро Колодій на мітингу на Євромайдані у Львові 24 листопада закликав громаду Львівщини до 1-годинного страйку на знак протесту проти рішення уряду призупинити євроінтеграційні процеси: «Я закликаю усіх завтра, 25 листопада, о 14.00 на одну годину припинити роботу і прийти сюди — на Євромайдан. Якщо ж хтось не має змоги долучитися до акції на Євромайдані, прошу вийти на вулиці біля своїх підприємств, щоб у такий спосіб долучитися до Всеукраїнської акції протесту та заявити про своє бажання бачити Україну в євроспільноті», — сказав він. Того ж дня 5000 львівських студентів о 20:00 влаштували мітинг на підтримку Євромайдану на площі перед головним корпусом Львівського університету Івана Франка і оголосили страйк на 25 листопада.

Громадське телебачення вело телемарафон (онлайн трансляцію) перебігу подій євромайдану у Києві. Українські телевізійні канали (такі як Перший національний, Інтер) інформацію про перебіг Євромайдану не транслювали. Основну інформацію про ці події громадяни могли загалом знайти лише в інтернет-виданнях. «Перший канал»російського телебачення на замовлення влади Російської Федерації продовжує випускати в ефір «страшилки» про кризу в країнах Європи після їх євроінтеграції.

Близько 23:20 спецпідрозділи Беркуту в кількості понад 1000 бійців розпочали штурм Євромайдану на Європейській площі в Києві із застосуванням сльозогінного газу. Повідомляється про жорстокі сутички з міліцією і десятки заарештованих. З лідерів опозиції серед мітингувальників знаходиться лише Юрій Луценко. Під час нападу «Беркуту» на Європейську площу на Хрещатику зникло освітлення. Незважаючи на це, прихильники євроінтеграції України відбили дві атаки силовиків і відтіснили їх в бік готелю «Дніпро».

Напередодні саміту у Вільнюсі (25—27 листопада)

  • 25 листопада — Станом на 00:10 25 листопада наметове містечко на Європейській площі продовжує жити. Там перебуває біля 300 прихильників євроінтеграції України. Відновлено рух автотранспорту на Хрещатику та Європейській площі. На Майдані незалежності перебуває близько 600 осіб.

Опозиція збирається розпочати в понеділок о 8 ранку пікетування Кабінету Міністрів із вимогою відставки уряду на чолі з Миколою Азаровим.

Учасники Євромайдану в Тернополі оголосили 25 листопада о 12:00 на Театральній площі початок загальноміського страйку.

Рано вранці міліція знесла намети та затримала протестувальників на євромайдані в Одесі.

  • 26 листопада — Цього дня студенти КНУ ім. Шевченка та НаУКМА вийшли на перший попереджувальний студентський страйк. Студенти Києво-Могилянської академії у кількості близько 1 500 вирушили колоною до КНУ ім. Шевченка, де об’єдналися зі студентами останнього вишу. Після нетривалого мітингу у парку Шевченка, разом рушили на Майдан Незалежності.

На Майдані Незалежності перед студентами, які оголосили страйк на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, виступив депутат Європейського парламенту від Польщі Павел Коваль. «Ви стійте тут за свій край, а ми про вас не забудемо», — наголосив він. Цього ж дня за рішенням лідерів об’єднаної опозиції у Києві відбулось об’єднання двох майданів в один. Намети і сцену на Європейській площі демонтують та частково перебазовують на майдан Незалежності, куди також групами переходять мітингувальники. До 23:00 об’єднання двох євромайданів було завершено. Того ж дня з підтримкою перед протестувальниками виступає голова Сейму Литовської Республіки Лорета Граужінене.

Цього дня на студентів-агітаторів напали «тітушки» біля Київського національного економічного університету, які пізніше виявилися охоронцями навчального закладу.

Ввечері, на заклик Ю. Тимошенко учасники «партійного» Євромайдану припинили акцію протесту на Європейській площі і, прибравши партійну символіку, приєдналися до протестувальників на Майдані незалежності, які проводили акцію під гаслом «Без політиків», таким чином створивши єдиний Євромайдан.

  • 27 листопада — Цього дня відбувся попереджувальний студентський страйк. Декілька колон учасників, що формувалися біля КНУ ім. Шевченка, КПІ та НаУКМА, обійшли повз десятки вишів Києва, закликаючи студентів виходити на страйк. Керівництва цих трьох вишів раніше підтримали проведення студентського страйку. Всі колони вийшли на Євромайдан. Студенти ВНЗ НМУ ім. Богомольця, НУХТу зіштовхнулися з перешкоджаннями та/або погрозами з боку керівництва університетів.

За вказівкою голови КМДА Олександра Попова, бійці МНС встановили на Майдані Незалежності великий армійський намет для обігріву мітингувальників. Ночувати в ньому не дозволять, можна лише зігрітися біля буржуйки та скуштувати гарячої їжі. Заявлено, що працюватиме цей пункт обігріву буде цілодобово. Поруч чергуватиме карета швидкої допомоги.

Близько 15 000 студентів з 12 університетів вирушили з Майдану Незалежності вирушили до Адміністрації Президента, аби вручити звернення з вимогою підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Після цього колона рушила назад до Євромайдану.

Під час саміту у Вільнюсі (28 і 29 листопада)

  • 28 листопада — Цього дня відбувся загальний студентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об’єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Керівництва декількох вишів знову не випустили студентів на страйк. Біля НМУ ім. Богомольця, після того як охорона зачинила хвіртку навпроти центрального входу, близько 150-ти студентам вдалося пройти через бокові ворота на територію закладу, де вони влаштували пікет.
  • 29 листопада — Увечері на Євромайдані відбувся великий мітинг. Участь у заході взяли лідери трьох опозиційних партій, а також екс-глава МВС Юрій Луценко, які виступили приблизно о 19:00. Опозиційні лідери пояснили, що у Верховній Раді будуть вимагати дострокових виборів.

Силовий розгін Євромайдану 30 листопада

До 4:27 бійці «Беркуту» повністю оточили площу, витіснивши учасників Євромайдану та пропустивши комунальників нібито для встановлення Новорічної ялинки. Близько 5 ранку «Беркут» зачищав Хрещатик, б’ючи кийками та нецензурно лаючи присутніх там громадянУ ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряквіддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві. Близько 4 години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося близько 400 протестувальників, площу оточили озброєні бійці «Беркуту» із двох областей України (Чернігівської і Луганської) та Автономної республіки Крим та силою витіснили людей з площі. Під час розгону мітингувальників бійці «Беркуту» застосовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаментумонументу Незалежності та давили ногами. Серед мітингувальників багато поранених. За повідомленням Reuters, серед постраждалих були також оператор і фотограф цієї агенції.

У соціальних мережах цю ялинку охрестили Кривавою ялинкою та закликали не святкувати біля неї та не кататися на ковзанці, «яку заливають на крові мітингувальників».

Інші події 30 листопада

За інформацією тернопільської газети «За Збручем» на західні області України виїхали автобуси із «Беркутом» з Криму та з Києва.

Один з дописувачів газети повідомив, що за його даними на Івано-Франківськ, Тернопіль і Львів відправлено дуже багато беркуту з Донецька і Києва і так званих «тітушок». Їм дали наказ розганяти і бити всіх (дітей, жінок, і старших людей), а ще наказали прибрати всіх активістів євромайдану. Також українська влада готує армію до військових дій, звозять зброю і готують навіть танки.

Масові протести 1 грудня

Майдан Незалежності. 1 грудня

Майдан Незалежності. 1 грудня

Заклик до революції. Урядова будівля. 1 грудня

Заклик до революції. Урядова будівля. 1 грудня

Події ночі 30 листопада обурили громадськість. Лідери опозиції на Михайлівському майдані оголосили план подальших дій, а активісти подали заявку на проведення мітингів у центрі Києва. Київська міська державна адміністрація, очолювана членом Партії регіонів О. Поповим, звернулась із позовом до окружного адміністративного суду Києва про заборону проведення акцій протесту на Майдані Незалежності, Європейській площі, вулицях Банкова, Грушевського, Богомольця з 1 грудня 2013 року до 7 січня 2014 року, який був задоволений.

О 12-30 дня люди зібрались на Всеукраїнське віче. Хода розтяглась від парка Шевченка до Майдану Незалежності.

Міліція, яка заблокувала напередодні підступи до Майдану Незалежності, відступила. За даними ВВС, до акції долучилось до півмільйона протестувальників. Заходи відвідали європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузекта колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість»Ярослав Качинський.

Захоплення приміщення КМДА

Близько 13-00 організована група з 50-60 осіб у масках і касках, з битками та палицями увірвалася до приміщення КМДА, зламавши двері та розбивши вікна. Групу очолювала Тетяна Чорновол, яка закликала захопити будівлю для унеможливлення її підпалу. Міліція не чинила спротив атакувальникам, однак спробу затримати здійснили самі мітингувальники, в результаті чого нападники втікли, а приміщення зайняли мирні мітингувальники. Згодом депутати від «Свободи» заявили: «Ми просто сюди прийшли повернути нашу комунальну власність собі й забезпечити штаб революції».

Спроба повалення пам’ятника Леніну

Міліція захищає пам'ятник Леніну

Міліція захищає пам’ятник Леніну

Того ж дня група із 20-30 молодиків спробували завалити пам’ятник Леніну, але були відбиті силовиками. В цей час підійшли до того місця подій депутати Свободи та журналісти телеканалу «Громадське ТБ». В ході інциденту депутати та один із силовиків дістали поранення. Після цього пам’ятник був оточений посиленим загоном «Беркуту»

Створення Штабу національного спротиву

Того ж дня опозиційні сили створили Штаб національного спротиву (ШНС) — координаційний центр Євромайдану, що був розташований у Будинку профспілок. Головними вимогами штабу стали відставка Кабміну, а також проведення позачергових виборів президента й уряду. Для реалізації цих цілей проголошений був призив до загальнонаціонального страйку. Згодом, О. Тягнибок озвучив намір перенести штаб до будинку Адміністрації Президента, який однак не був втілений.

Події біля Адміністрації Президента України

О 12:00 на вул. Банкову у внутрішній двір через ворота арки між будинками № 6 та № 8 на двох білих автобусах було завезені «тітушки» у кількості близько 50-60 осіб. Близько 14:20 розпочався штурм біля будівлі Адміністрації президента — група молодиків закидала працівників міліції брукняком і фаєрами, робились спроби прорвати ланцюг силовиків за допомогою екскаватора, захопленого із включеним двигуном на вулиці Інститутській. Представники опозиції, зокрема Петро Порошенко, закликали людей не піддаватись на провокації й не йти на штурм, але отримали у відповідь образливі вигуки російською мовою.

Приблизно о 16:30 «Беркут» перейшов у наступ За повідомленням Громадського телебачення, під час розгону постраждали кілька журналістів, що висвітлювали події. Затриманих приводили у двір Адміністрації Президента, де над ними чинили знущання та насильство. «Беркут» також увірвався у будинок письменників України, де сховалось кілька учасників, яких жорстоко побили.

Існують докази того, що події біля Адміністрації президента були спланованою провокацією влади, узгодженою з силовими структурами, про що свідчать такі факти:

  • Частину невідомих під будівлю АП привів Корчинський, який ще до того часто характеризувався як відомий провокатор, якого колишні соратники по УНСО підозрюють в роботі на спецслужби (ще з часів СРСР).
  • Шлях для трактора, який був використаний при штурмі, був заздалегідь очищений, що підтверджується відеозаписом з камер постійної відео-трансляції і він не був затриманий при дорозі до АП.
  • Майже 3 години під час цих подій рядом за рядами внутрішніх військ знаходились підрозділи «Беркуту» і вони не робили ніяких спроб відбити трактор у нападників.
  • Під час штурму з вікон Адміністрації Президента велася зйомка відео, яке потім було передане і розтиражоване російськими ЗМІ. Також проводилась зйомка російським блогером з кабінету, розташованого в сусідній будівлі.
  • Після цих подій «націоналісти» відпочивали і робили фото «на згадку» в приміщенні, яке дуже нагадує вестибюль одного із входів Адміністрації Президента.
  • Деякі «націоналісти» під час подій вільно переходили через ряди внутрішніх військ і повертались назад, що було зафіксовано на відео.
  • Потім учасники нападу дружно, як по команді, залишили територію, і зразу ж почався наступ «Беркуту» з масовим побиттям журналістів.

Побиття журналістів

Громадське телебачення повідомляє про 22 випадки побиття українських та іноземних журналістів у Києві силами спецпідрозділів «Беркут» лише за один день. Пізніше було складено список побитих журналістів, фотокореспондентів та операторів інформагентством ЛІГА.Новости, до якого включено 40 постраждалих осіб. Не всі звернулися до медичних закладів та не було знято офіційно побоїв, і не задокументовано. Журналістів били спецпідрозділи «Беркуту» у сірій камуфляжній формі (хоча захист вулиці Банкової тримали бійці внутрішніх військ, а не «Беркуту»). Журналісти намагалися продовжувати знімати дії «Беркуту», хоча журналісти іноді мали на собі відповідні жовті жилети і вони казали, що вони журналісти, та показували силовикам посвідчення журналіста, їх все одно били кількома ударами кийками та ногами. Ті бійці «Беркуту», що підбігали до лежачих журналістів теж нещадно били до крові по всіх місцях тіла. Ще одним фактом є те, що у всіх журналістів силовики трощили (кийками та ногами) професійне обладнання: фотокамери, спалахи до камер, мобільні телефони, при чому робили це навмисно, організовано та групами. Журналісти стверджують, що вони намагались пояснити, що вони — представники преси, але у відповідь отримували ще більшу агресію.

Продовження протестів, 2-7 грудня

3 грудня

При голосуванні у Верховній Раді України про відставку уряду Миколи Азарова «За» проголосувало лише 186 народних обранців і відповідно уряд дії якого призвели до народного протесту за рішенням депутатів залишився працювати. За відставку уряду проголосував лише один представник ПР, фракція комуністів була присутня у повному складі, але не взяла участі у голосуванні, оскільки не була згодна з формулюванням підстав відставки в опозиційному проекті, й мала власний проект. Також від народного депутата України Жванії Д. В. до Голови Верховної Ради України надійшла заява з проханням вважати результатом його голосування — «За».

Фракція За Проти Утрималося Не голосувало Відсутні
Партія регіонів 1 5 12 100 87
ВО «Батьківщина» 90 0 0 0 0
УДАР 42 0 0 0 0
ВО «Свобода» 36 0 0 0 0
Комуністична партія України 0 0 0 31 0
Позафракційні 17 0 0 4 17
Загалом 186 5 12 135 104

Відповідно до закону, ініціювати відставку уряду Азарова 2013 року вже не можна.

4 грудня

Зранку 4 грудня 2013 року відповідальність за штурм Адміністрації Президента на вул. Банковій взяла на себе Соціал-Національна асамблея, зазначаючи, що це була стихійна акція, оскільки вони «прийшли захищати людей, оскільки після розгону Майдана в людей накопилася ненависть до влади», а також повідомивши, що «КмДА та Будинок Профсоюзів були зайняті ними». Фактично ж, зайняті ці будівлі ними не були, але частину помешкань таки зайняла пізніше опозиція.

Базувалося це свідчення Азарова на змонтованому і урізаному відеозапису, яке розповсюдила прес-служба МВС України, аби спотворити факти, хоча повна версія відеоматеріалу свідчить про протилежне — наступ силовиків на мирних мітингувальників почався раніше біля колони Незалежності, а не біля пам’ятнику засновникам Києва, де розміщувались активісти «Правого сектору» (представники різних націоналістичних організацій), і які дійсно почали чинити справедливий спротив проти насильства і масових знущань.

Ближче до вечора три Президенти України — Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко висловлюють свою солідарність із мирними громадянськими діями сотень тисяч українців.

5 грудня

Петро Порошенко передав у Генпрокуратуру докази того, що штурм Адміністрації був організованою провокацією, зокрема відеозапис в’їзду у двір Адміністрації Президента автобусів з «тітушками».

На Майдані Незалежності, неподалік від стели, встановили каплицю-намет, зверху височить хрест, а всередині є престол, ікони, свічки; каплиця почала діяти зі старань декана Київського УГКЦ отця Ігоря Онишкевича.

6 грудня

Мітингувальники з організації Демократичний Альянс почали лежачий протест під Генпрокуратурою. Протест проводиться на підтримку вимоги звільнити дев’ятьох хлопців, заарештованих Шевченківським районним судом 3 грудня на 60 днів за підозрою в організації масових заворушень у Києві 1 грудня, шляхом зняття з них підозри, на що генпрокурор має право згідно з пунктами 7, 9, 13 та 15 статті 36 Кримінального Кодексу України.

Від 8-ї години ранку активісти з Майдану лежать на всіх входах до ГПУ таким чином, що зайти в будівлю можна було, лише переступивши через них. «Переступили через закон — переступайте через українських громадян», — такий меседж Демократичного Альянсу. Протестувальники пропонують працівникам ГПУ підписати петицію про звільнення заарештованих активістів.

«Марш мільйона», 8 грудня

«Марш мільйона», 8 грудня. Відео «Радіо Свободи»

«Марш мільйона», 8 грудня. Відео «Радіо Свободи»

На заздалегідь оголошений «Марш мільйона», або ж Народне Віче, на Майдані Незалежності в Києві зібралися за різними оцінками від кількадесят до кількасот тисяч людей. Зі сцени виступали як політичні так і культурні і духовні діячі. Голова політради ВО «Батьківщина» О. Турчинов зі сцени оголосив намір блокувати решту урядових будівель та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Опозиція дала Януковичу 48 годин на виконання вимог Майдану, пообіцявши блокувати його резиденцію Межигір’я. По завершенні офіційної частини заходу мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили та збудували кілька блокпостів та барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної і Богомольця.

Надвечір кілька невідомих активістів під мовчазне спостереження міліції ручним способом із застосуванням тросів повалили пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка на Бесарабці в Києві.

Охорона Євромайдану затримала провокатора, який намагався розпочати бійку з представниками міліції. Ним виявився капітан УДО Литвак Іван Олександрович, який мав при собі спецзасоби (рацію та табельну зброю) і підтвердив, що під час затримання він перебував при виконанні службових обов’язків. Озвучити отриманий від свого керівництва наказ він відмовився.

Український журналіст Віталій Седюк у прямому ефірі новин «Росія 24» на Майдані в Києві передав телеканалу «Росія 24» і Кисельову «Оскар» за брехню.

Продовження протестів, 9-13 грудня

9 грудня

«Тигр» та внутрішні війська близько 10:00 силою прорвали блокаду військової частини у Василькові, де місцеві мешканці з 4 грудня безперервно блокували автобуси зі спецпризначенцями. Внаслідок прориву блокади влада змогла привезти в центр столиці 18 одиниць військової техніки та автобуси з військовослужбовцями та спецпризначенцями.

Після появи підкріплення близько 11:30 МВС оголосило про закриття станцій метро «Театральна», «Хрещатик» та «Майдан Незалежності», за офіційною версією через мінування. Щойно підземне транспортне сполучення з Майданом було закрите, новоприбулі силовики почали перекривати шляхи доХрещатику та Майдану Незалежності (з боку Михайлівської вулиці). Метро до кінця дня працювало з перебоями, «Хрещатик» і «Майдан Незалежності» відкрили лише близько 19:00 (протягом 7 годин, за офіційною версією, перевіряли на наявність вибухівки), проте вже о 22:00 станція «Хрещатик» була знову закрита (за офіційною версією — через загрозу вибуху). На думку мітингувальників, ці дії насправді були підготовкою до штурму Майдану.

Із настанням темряви близько 16:30 внутрішні війська та спецпризначенці розпочали атаки на блокпости та барикади Євромайдану в урядовому кварталі, першою була розібрана барикада біля будинку уряду.

10 грудня

До 4 години ранку 10 грудня спецпризначенці знищили всі барикади в урядовому кварталі. Зокрема, були знищені барикади на розі вулиці Грушевського і Кріпосного провулку та на вулиці Богомольця, та на вулиці Лютеранській. У більшості випадків силовики оточували барикаду, після чого тітушки за ігнорування їх дій силовиками починали трощити табір. У сутичках постраждали близько 10 мітингувальників.

11 грудня

В ніч на 11 грудня силовики здійснили спробу штурму Євромадйану. Наступ було розпочато о 1 годині ночі з боку вулиць Інститутської та Європейської площі, після 3-ї ночі здійснювалися також спроби штурму КМДА. В цей час дзвони Михайлівського золотоверхого задзвонили тривогу, зі сцени Майдану, оточеної силовиками, звучали заклики до киян прийти на допомогу, зокрема виступали Руслана Лижичко, Юрій Луценко, Віталій Кличко, Святослав Вакарчук. Завдяки трансляції подій через інтернет, тисячі киян вийшли на допомогу протестувальникам, завдяки чому до 9 ранку периметр Євромайдану вдалося стабілізувати, а до 11-ї ранку нападники покинули Хрещатик.

13 грудня

13 грудня Янукович вперше прийшов на «Круглий Стіл» з «трьома лідерами опозиції» (Яценюк, Кличко, Тягнибок), але перемови, за свідченням В. Кличка не принесли результату:  «Красиво знову говорили про ті проблеми, які є, про вимоги, які їх вирішити. Але конкретні кроки — звільнення затриманих, покарання винних, відставка уряду — жодного з цих питань не було вирішено».

«Антимайдан» і «День гідності», 14-15 грудня

На вихідні дні, 14-15 грудня, заплановано проведення масштабного провладного мітингу. Як повідомляє ZN.UA, посилаючись на джерело в РНБО, керівництво країни поставило перед Міністерством оборони та іншими відомствами завдання забезпечити проведення масштабного провладного мітингу на противагу Євромайдану.

В четвер, 12 грудня, в ЗМІ появились повідомлення про підготовку владою масштабних провокацій з людськими жертвами під час проведення провладного мітингу, яка буде використана як привід для силового придушення Євромайдану. За словами блогера, витік інформації був санкціонований впливовою особою, яка проти такого розвитку подій. Про реальність підготовки такого сценарію подій заявило кілька політиків і політичних експертів, вказувалося також на можливу причетність до підготовки цих подій і російської влади. Віктор Балога обнародував три документи СБУ, один із них, датований 10 грудня рівень терористичної загрози характеризує як «потенційну» і продовжує її дію до 31 грудня 2013 р. Ці дані політик розцінив як свідчення того, що в ці вихідні провокації з використанням зброї та вибухівки можуть стати реальністю і що з перших днів влада активно готує «теракт», який розв’яже їй руки для використання ще більшої сили.

Опозиція оголосила про проведення народного віче 15 грудня о 12 годині. За словами Яценюка, «основне питання порядку денного Народного віче, яке ми називаємо День гідності — не дати можливості Віктору Януковичу підписати угоду про вступ України в Митний союз».

Всеукраїнське об’єднання «Майдан», 22 грудня

Народне віче на Євромайдані у Києві 22 грудня 2013 р. ухвалило резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об’єднання «Майдан» з метою поглиблення, розширення та подальшої координації діяльності Євромайдану. Це позапартійна громадська організація, члени якої брали або братимуть участь в Євромайдані.

Мирний автопробіг до Межигір’я, 29 грудня

29 грудня 2013 р. було організовано акцію протесту спрямовану персонально до головних представників влади, для звернення їхньої уваги на вимоги, висунуті Євромайданом та опозицією.

В акції взяла участь велика кількість автомобілістів, велосипедистів та людей без транспортних засобів, яких брали до себе власники автомобілів, щоб разом, організованою колоною дістатись місця призначення та влаштувати мітинг. Учасників було настільки багато, що автоколона розтягнулась на кілька кілометрів. Серед учасників акції були лідери опозиції — Віталій Кличко,Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок, депутати — Олександр Бригинець, Андрій Парубинець, письменники — Юрій Андрухович, Андрій Любка та Сергій Пантюк. Також автоколону супроводжував невеликий автобус з учасниками самооборони з Євромайдану для підтримки безпеки акції.

В Нових Петрівцях дорогу до резиденції президента перекрили два автомобілі ДАІ та КАМАЗ. Але учасникам вдалось прибрати ці автомобілі зі шляху і продовжити рух. За 300 метрів до будинку Віктора Януковича мітингувальників зустріла стіна з автобусів та внутрішніх військ. Проте агресії ні з боку військ, ні з боку мітингувальників не було. Як і планувалось, акція пройшла мирно та без інцидентів. На акції виступили політики, лідери опозиції, громадські активісти та інші учасники акції. Пізніше акція вирушила до будинку Віктора Медведчука, а потім Миколи Азарова.

Ухвалення репресивних законів проти громадянських прав

16 січня 2014 року в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, а саме:

  1. обмеження свободи мирних зібрань, гарантованої ст.39 Конституції (необґрунтоване посилення відповідальності і введення додаткових обмежень);
  2. обмеження свободи слова в засобах масової інформації і Інтернеті, створення тим самих умов для цензури в ЗМІ і Інтернеті;
  3. реєстрації як «іноземних агентів» організацій, які отримують допомогу від закордонних організацій та громадян, введення податкових механізмів обмеження фінансової допомоги для громадської активності;
  4. заборона збору інформації про майновий стан суддів, правоохоронців та членів їх родин (захист від антикорупційних розслідувань журналістами);
  5. прийняття законів про екстремізм, який на думку експертів, може бути використаний проти учасників мирних протестів.

В той же день в ЗМІ появились повідомлення, що Президент підписав п’ять прийнятих Радою законів. Також в ЗМІ повідомлялось, що депутати від ПР після голосування обурились, що не знали, за які закони голосували.

Ці закони, на думку експертів, можуть відкрити шлях до масових репресій проти мирних громадян. Опозиція назвала ці події державним переворотом і путчем. Автори закону (представники Партії Регіонів) назвали голосування легітимним, а самі закони — «кодексом правової держави».

Штурм на Грушевського, 19 січня

19 січня 2014 року, за повідомленням BBC, у Києві на Народному Вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленням «Законів про диктатуру». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами.

Близько 15 години радикально налаштована група з «Правого сектора» зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу. У наслідок сутичок радикали підпалили автобус «Беркута», а самих бійців закидали камінням і петардами. Спецпризначенці застосувала спецзасоби і водомет. При цьому, слід відзначити, що чинне законодавство забороняє застосовувати водомет при температурі атмосферного повітря нижче 0 °C, відтак його було застосовано незаконно. Демонстранти Євромайдану спорудили катапульту (требушет), що був з 20 грудня 2013 р. на барикаді.

Кривавий День Соборності, 22 січня

Київ, вул. Грушевського, 22 січня 2014

Київ, вул. Грушевського, 22 січня 2014

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірмен за походженням, та Михайло Жизневський, білорус. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера.

З’являлася також інформація про загибель активіста, що впав з колонади, пізніше однак, не підтверджена.

Цього ж дня у лісосмузі в Бориспільському районі Київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні.

Переговори влади і опозицї

Під час переговорів із владою в середу, 22 січня, було озвучено пропозицію зібрати найближчим часом засідання Верховної Ради для скасування ухвалених 16 січня законів.

Цей розділ потребує доповнення.

Захоплення обласних та міських адміністрацій 22-25 січня

З 22 січня по 27 січня було захоплено 10 адміністрацій. Це всі західні ОДА, крім Закарпатської, та Чернігівської з Полтавською. На півдні захоплення не відбулися. Черкаську ОДА міліція відбила і почала зачистку серед населення. Схоплено і ув’язнено близько 56 чоловік. У всіх областях, окрім Донецької і Криму проходять мітинги на підтримку Євромайдану.

Захоплення адміністративних споруд 25-26 січня

25 січня 2014 активісти координованого Олександром Данилюком руху «Спільна справа» зайняли будівлю Міністерства енергетики та вугільної промисловості на вулиці Хрещатик, а 26 січня 2014 — будівлю Міністерства юстиції на Городецького 13 в Києві.

Події у Києві 18-20 лютого 2014 року

Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні протестувальників і кілька тисяч було травмовано.

Вранці 18 лютого протестувальники розпочали ходу до Верховної Ради, де депутати мали розглянути зміни до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Натомість за вказівкою голови Верховної ради В. Рибака канцелярія ВРУ відмовлялася реєструвати цей документ, що викликало обурення протестувальників і призвело до зіткнень з силовиками. Спроба протестувальників боронити барикади по вулиці Інститутській і Грушевського виявились не ефективними. Протягом 18 лютого в ході зіткнень, силовики захопили всі барикади на вулиці М.Грушевського і Інститутській, відтіснили протестувальників до Майдану Незалежності, де незважаючи на штурм силовиків із застосуванням БТР, світло-шумових гранат і помпових рушниць, протестувальники змогли утримати снігову барикаду на Хрещатику (зі сторони Європейської площі). Протестувальники, для захисту барикад від навали силовиків, застосовували биту брущатку і коктейлі «молотова». Скориставшись зупинкою силовиків на вулиці Інститутській, які очікували падіння барикади на Хрещатику, ентузіасти з піддонів і дощок з 16 до 19 години збудували ще одну (останню) барикаду по вулиці Інститутській (в межах Майдану Незалежності), яка витримала навалу силовиків. Критичною була ніч з 18 на 19 лютого. Коли силовикам вдалося захопити барикаду на Хрещатику, підпалити барикаду по вулиці Інститутській, табір протестувальників і Будинок профспілок, єдиним бар’єром між силовиками і протестувальниками, яких витіснили до сцени, розташованої на Майдані по середині між Головпоштою і Будинком профспілок, став вогонь, який протестувальники підтримували усіма підручними засобами, а силовики гасили водометами. При цьому, як тільки силовикам вдавалося погасити «палаючу барикаду» вони намагалися прорватися до протестувальників. Штурм припинився тільки під ранок, коли у силовиків закінчились гранати і набої. Злам ситуації на користь протестувальників відбувся близько 6 ранку 19 лютого, коли на допомогу « оборонцям майдану» крізь блокаду силовиків прорвався автобус «львів’ян». Вони (близько 40 осіб) з палицями і щитами кинулись у наступ на солдат ВВ (кілька сотень), які цепом стояли через увесь Майдан. Хтось із офіцерів ВВ крикнув: «оні с огнєстрєламі!», чим вчинив паніку серед солдат. Тікаючи уверх по Інститутській, солдати ВВ вторили: «бендери прорвалісь с автоматамі!», вони зім’яли і затоптали «бєркут», що з АК біг їм назустріч, сполохали табір «тітушок» у Маріїнському парку, які навіть не взувшись, покинули його скотившись разом з «бєркутом» до Паркової алеї і Набережної, де штурмом з бійками брали автобуси, що там стояли.

Протестувальникам вдалось повністю відновити контроль над Майданом Незалежності. Під час цих подій силовиками з вогнепальної зброї було вбито більше 20 осіб.

Протягом 19 лютого протестувальники втримували позиції на Майдані Незалежності, тоді як силові структури розпочали підготовку до «антитерористичної операції». Переговори лідерів опозиції з Януковичем залишились безрезультатними. Незважаючи на блокування під’їздів до Києва та блокування роботи метрополітену, киянам та громадянам з різних міст України вдалося прийти на підтримку протестувальникам і зосередити на Майдані до 30 тисяч осіб.

Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ, і незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Того ж дня та пізніше в інтернеті з’явились декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в неозброєних протестувальників на вулиці Інститутській. Ряд силовиків заявили про перехід на бік протестувальників, про вихід з партії Регіонів заявив голова КМДА Макеєнко.

Злам подій: перехід влади до протестувальників

Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого о 22:17 постанови «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними і постановив «Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству оборони України та підпорядкованим їм військовим та воєнізованим формуванням негайно припинити та не допускати надалі застосування сили. Заборонити використання будь-яких видів зброї та спеціальних засобів проти учасників акцій протесту». За прийняття цієї постанови проголосувало 236 депутатів, в тому числі 35 депутатів від фракції Партії регіонів та 35 позафракційних. Жодного голосу не дала лише фракція Комуністичної партії.

21 лютого 2014 лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні. Відповідно до угоди, протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України в редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року треба було провести конституційну реформу; до грудня 2014 року — провести позачергові президентські вибори; також треба прийняти нове виборче законодавство та обрати новий склад ЦВК; провести розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; також влада та опозиція відмовилися від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції, представник від Росії відмовився підписати.

21 лютого 2014 близько 50 офіцерів силових відомств, без розпізнавальних знаків, озброєних автоматичною зброєю проникли у кулуари Верховної Ради, але були видворені за її межі кількома беззбройними депутатами Верховної Радиі їхніми помічниками-консультантами.

21 лютого 2014 Верховна Рада, «за» 386 депутатів, проголосувала Постанову про відновлення легітимного Конституційного ладу (в редакції від 8.12.2004), це означало, що тепер буде сформовано новий Уряд, а Янукович втратив можливість — диктувати склад Уряду.

21 лютого увечері відбувся велелюдний Майдан — вже після виступу лідерів опозиції, на трибуну піднявся один з «сотників Самооборони Майдану» Володимир Парасюк й заявив, що Майдан не буде терпіти Януковича (який винен у розстрілі десятків майданівців) ще рік, до виборів в грудні 2014. Сотник проголосив ультиматум (гаряче підтриманий Майданом), що якщо Янукович не піде у відставку до ранку, то самооборона піде на штурм. У ніч з 21 на 22 лютого Янукович залишив Адміністрацію президента та від’їхав в Харків, де 22 лютого мав відбутися з’їзд сепаратистів. Зранку 22 лютого, за інформацією Арсенія Яценюка, Янукович спочатку був згодний на добровільну відставку, однак після консультацій почав категорично відхрещуватись від цього.

22 лютого о 17 годині 11 хвилин Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх обов’язків, та призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.

22 лютого Віктор Янукович записав телезвернення, у якому назвав події 18-20 лютого в Україні державним переворотом, порівнявши їх з приходом нацистів до влади у Німеччині, назвав депутатів, що вийшли з Партії регіонів, «зрадниками» та заперечив легітимність прийнятих Верховною Радою рішень.

23 лютого 2014 року фракція Партії регіонів оприлюднила свою заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклала на президента Віктора Януковича та його найближче оточення:

«Ми, фракція Партії Регіонів у Верховній Раді України і наші однопартійці, рішуче засуджуємо злочинні накази, що призвели до людських жертв, до порожньої скарбниці, величезних боргів, ганьби в очах українського народу і всього світу, в результаті чого наша країна опинилася на краю прірви, загрози розколу і втрати національного суверенітету»

25 лютого 2014 року Генеральний прокурор України Олег Махніцький повідомив, що Віктора Януковича оголошено у розшук за підозрою у масових вбивствах людей з обтяжливими обставинами відповідно до частини 2 статті 115 Кримінального кодексу. Від 22 лютого місце перебування Януковича лишається невідомим: з’являлися повідомлення, що Президент знаходився у Харкові, Донецьку або Криму.

27 лютого з’явилась інформація, що Янукович перебуває на території Росії, куди дістався морем разом зі своїм сином Віктором. Російські ЗМІ оприлюднили звернення Януковича до українського народу, у якому знову зазначив, що є легітимним Президентом України, назвав рішення Верховної Ради незаконними та попросив владу Росії забезпечити йому особисту безпеку. Влада Росії повідомила, що прохання про забезпечення особистої безпеки «було задоволено на території РФ». Колишній радник Януковича Ганна Герман назвала публікацію такої заяви фейком.

Слайд9

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, а тепер я в тебе останню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей!